Спекотний початок тижня

Привіт, друзі, у мере сьогодні було важке повернення до реальності. Жартую, звісно, не все так драматично, як щойно сказав. Але коли минулий тиждень був настільки насичений подіями, то повернення до звичних робочих буднів одразу трохи приземлює.

Тож сьогодні довелося нарешті взятися за те, що вже давно відкладалося, а саме за сапання картоплі. Основну частину цієї невдячної справи вже зроблено, хоча ще трохи залишилося на завтра.

До того ж сьогодні було надзвичайно спекотно. Я намагався працювати зранку та ввечері, коли сонце не так припікає, але все ж трохи не розрахував сили, і ми затрималися на полі майже до обіду. Сонце немов величезним паяльником нагрівало спину. Відчувалося, як воно присмалює навіть крізь футболку. А враховуввввввввввввввввввввввввввввввввввввввввввввввввввввввввввввввввввввввввввввючи, що два дні тому на озері я вже добряче обгорів, шкіра досі дуже чутлива. Здавалося, ніби спину хтось добряче побив. На щастя, серйозних опіків немає, хоча до них, мабуть, залишалося зовсім небагато.

Насправді знову схоже на те, що нам не пощастить із дощами. Сьогодні прогнозували доволі сильний дощ. Подекуди він справді пройшов, а в окремих регіонах і навіть на окремих вулицях був досить рясним. Але нас це знову оминуло.

Іноді мені здається, що наше село якесь зачароване. Навколо падають дощі, а тут залишається сухо. І це вже стає справжньою проблемою. Та ж сама картопля недоотримує вологу, а системи поливу на ціле поле в нас немає. Тож ситуація непроста. Навіть не знаю, що робити, бо без достатньої кількості вологи хорошого врожаю не буде. Хіба що дістати ще метрів п'ятдесят шланга, тоді можна буде нормально поливати й картоплю. Але скільки ж це займе часу та сил!

P. S. А фото вчорашнє, з кар'єру, бо сьогодні якось не знайшлося часу на це, то й не було нічого примітного та вартого уваги, на відміну від попередніх днів.