Стало тепліше і ... мокріше
Завершився різдвяна-новорічний цикл свят з усіма можливими "пост" і днями народжень, бо вчора розколяду провели, а сьогодні вже ялинку розібрали. Це, взагалі-то, мало бути наприкінці допису, але так гарно складалися слова, що вирішив зазначити це одразу)). Сьогодні дружина розбирала ялинку. Я в цьому не брав участі — просто прийшов ввечері після роботи, а вона вже й без мене впоралася. Ну і добре: в мене було багато інших справ. Ялинка розібрана, і Різдвом уже навіть не пахне. Лише відлуння коляди — від тих, хто ще вчора колядував.
І все, тепер настав той період, який колись, у забутий мирний час, ми б називали нудною зимою: коли свята вже позаду, а до весни ще далеко. Починаються сірі, тягучі будні — сіре небо, сірий, заїжджений і брудний сніг. Хоча зараз це сприймається інакше. Ми тішимося будь-якій стабільності, будь-якій впевненості, що все залишиться так, як є. Бо ми знаємо, що може бути гірше. Знаємо, як це — без світла, без тепла, під обстрілами. Тож без цього нам значно краще.
Хоча сьогодні, власне, був саме такий сірий день, я не дуже на цьому зациклювався. До того ж зранку почистили дорогу. Коли я відводив дітей до зупинки шкільного автобуса, помітив, що проїхала снігоприбиральна техніка й наш закуток нарешті почистили. А це трапляється рідко, бо наша сторона трохи віддалена від основних трас. Ще позавчора тут була суцільна снігова каша, а сьогодні вранці вже було більш-менш чисто. Щоправда, утворилися високі борти брудного, сіро-коричневого снігу, яким засипало узбіччя. Тож ходити пішки тут дуже незручно: якщо не їдеш, а йдеш, доводиться йти дорогою й пильно стежити за транспортом. Коли їде машина — відступаєш у сніг і чекаєш, поки проїде.
На землі було мокро, хоча зранку ще не зовсім — радше бруд і сірий сніг. А от на деревах сніг тримався доволі білим і свіжим. Але з потеплінням він почав танути, спадати з гілок і падати на землю. Усе розкисло, текло, перетворювалося на кашу. Так, певно, буде кілька днів за плюсової температури, тож, думаю, чимало снігу розтане (але не весь).
Головне, щоб хоч трохи залишилося до вихідних, хоча б до суботи. Я ж обіцяв Даринці, що ми зробимо іглу. А якщо снігу не буде — з чого ж його ліпити? Водночас я не хочу, щоб падав свіжий сніг. Якщо чесно, ні снігу, ні морозу вже не хочеться. Хочеться теплої зими, як була минулими роками: з чистими дорогами і з теплом. І з усвідомленням, що людям, які зараз без опалення — у Києві та інших містах, — буде трохи легше.
