Сумна історія (і це не про заморозки)

Привіт, друзі! Нарешті сьогодні я сфотографував для вас заморозки. Вже кілька днів збирався це зробити — бо постійно про них пишу, а фото не було. Цієї ночі, десь біля шостої ранку, коли я прокинувся, вже розвиднілось, сонце зійшло, і було добре видно, що заморозок справді сильний. Подивіться: все вкрите інеєм, особливо на чорній тканині — там він виглядає ще більш виразно, сивий, густий.

Учора синоптики попереджали про перший (жовтий) рівень небезпечності. А сьогодні, коли я пишу цей допис, вже прогнозують другий — помаранчевий. Температура вночі опускалася до -3°C, тоді як учора обіцяли від 0 до -5°C. Це саме заморозок, а не мороз — коротка мить перед світанком, коли температура повітря стрімко падає.

Можливо, сьогодні був уже останній заморозок... але це не точно. 🥴

А тепер до сумнішої історії. Я працював за комп’ютером, коли дружина зайшла і принесла мені в руці маленького горобчика. Схоже, він щойно вилетів із гнізда. Наша Міка, яка гуляла по дворі, впіймала його, але не встигла завдати видимо шкоди. Ми оглянули пташку — явних ушкоджень не було — і вирішили відпустити її, сподіваючись, що вона ще зможе повернутися до своїх батьків. Тим паче, коли Міка на нього напала, над ним літали дві пташки й сердито цвірінькали — очевидно, це були його батьки.

Ми випустили пташку, закривши Міку в хаті, але, на жаль, згодом дружина повідомила, що горобчик не вижив. Можливо, він помер від шоку або страху. Коли ми його оглядали, він ще був притомний, хоч і дуже слабкий. Що сталося — не знаємо, але сталося те, що сталося...

Вранці було сонячно й морозно, але вже о 8:00 заморозок зник, і стало сіро й похмуро. Так тривало до обіду, а після обіду знову розпогодилось, стало гарно і сонячно.

Поки дружина щось висаджувала з квітів, я доробляв бетонування — заливав фундаменти під шпалери для винограду. Учора залив два стовпці повністю і ще один наполовину, а сьогодні — ще півтора. Тепер опори під шпалери готові, залишилось їх пофарбувати і натягнути металеві троси. Сподіваюся, виноград пережив заморозки і ці шпалери не стануть пам’ятником природним катаклізмам. А назвати це катаклізмом легко — бо вже другий тиждень поспіль маємо заморозки, і я буквально змерз від них.

Але я трохи відволікся — хотів розповісти про приємний вечір. Так, після цих холодів вечір справді був теплим і сонячним (ну, відносно теплим, бо вітерець усе ж був прохолодний). Але ми вирішили з дружиною, що Максиму, який вже більше тижня не був надворі порі і прогулятися. Він уже набагато впевненіше ходить, краще почувається на нерівній поверхні — земля ж не така, як підлога. Навіть бетон біля хати нерівний, бо в деяких місцях щебінь відлущився. Максиму було цікаво все розглядати. Наприклад, поки він сидів на килимку на ганку, повз проїжджав віз із щойно скошеною травою, запряжений коником — господар, мабуть, віз сіно для корів чи й самого коника. Справжня сільська картина.

Але ввечері знову опустилася прохолода. Хоч і не така, як учора, але оскільки сьогодні був "банний" день для дітей, тож довелося знову розпалити камін. Доволі дивно, адже вже давно за середину травня… Сподіваюся, влітку камін палити вже не доведеться.