Пару днів тому я відчував тверду впевненість у тому, що мені потрібна невелика перерва з блогом, не більше семи днів. Але сьогодні я зловив себе на думці, що я вже готую тему для майбутнього допису.

Гадаю, це ве залежить від сприйняття. Я теж зараз сприймаю Стіміт як щоденник, який ще десяток-другий (не більше) людей може прочитати, то ж і навіть запланувавши зробити паузу, мозок робить те що звик - думає, як ввечері (у мене) записати цей день у мій щоденник).)