Запусти

Привіт, друзі.

Настрою писати сьогодні немає зовсім. Можна було б і пропустити — хоча чесно кажучи, я майже ніколи не пропускаю щоденникових записів. Хіба що коли в дорозі й зовсім незручно або вже на повному розслабоні. Але сьогодні не той випадок. Просто якась апатія.
Втім, у ліжко зараз іти хочеться ще менше, тож вирішив усе ж черкнути кілька рядків.

Спершу про фото. На ньому квіти — гіацинти (білий вже розквітнув, інші, рожевий та блакитний на підході), які ми з дітьми подарували дружині, і нарциси — теж їй на день народження, вже від шваґра та ще від когось, вже і не пригадаю. Це було, коли ми святкували з родиною з мого боку, я про це писав, а ще одне, коли дружина планує приїхати до мами, що не може до нас навідитися через те, що не може залишити саму свою немічну матір, бо вона потребує постійного догляду. Сьогодні ж дружина окремо відзначала з подругами. Традиційно — в сауні. Я залишився вдома з дітьми.

Потім усі прийшли до нас. Ще прийшла сестра з чоловіком, принесли їжу, що залишилася з хрестин. Вийшло таке собі продовження — і дня народження, і хрестин водночас.

А ще сьогодні — так звані «Запусти». Останній день перед Великим постом. У народі кажуть просто: наїстися як слід перед обмеженнями. Є там свої назви — м’ясопусний, сиропусний тиждень, Масниця, але по факту — це день, коли всі збираються, їдять, п’ють і завершують певний етап.

Завтра починається новий.

Скоро весна. Уже відчувається. Сніг тане, на подвір’ї величезна калюжа. Починається той період, коли все мокре, все тече, і можна «втонути» просто повернувшись із двору. Не кажучи вже про поїздки чи прогулянки.

Але є й плюс — сільські дороги звільняються від снігу. Коли трохи підсохне, можна буде нормально ходити й навіть виїхати на велосипеді.

Весна вже за тиждень. Чекаємо на весну, хоча у мене цього року є певна апатія, бо ж по будинку робота ще не зроблена, а сад чекає.