Ще раз про кохання

Всім привіт!

Сьогодні субота, всі дома ... Я, чесно кажучи, не дуже люблю, коли "без вікон, без дверей повна світлиця людей")) Добре, що весна, сонце і можна якось усамітнитися в кріслі у дворі.

Мені вдалося почитати вірші на своєму поетичному порталі, написати свої вірші, я їх вам покажу трохи пізніше ... Вони про любов до життя, до всіх і до всього)

Забігла в чат генома родового дерева, там сьогодні новин немає , останні зроблені керівником чату Славою Чумаком в поминальний день і наступні дні цього тижня.

Сьогодні ми згадаємо кожного, хто був близький нам і назавжди залишився в нашій пам'яті. Поки ми пам'ятаємо їх, вони завжди з нами, вони спостерігають за нами з небес і невидимими Ангелами охороняють від невірних кроків. Нехай Господь дарує їм Царство Небесне. А вам я бажаю здоров'я та сил. Дорожіть один одним, поки є можливість, спілкуйтеся, любіть, говоріть добрі слова, цінуйте навіть найменші моменти радості.

І ще пізніш він написав, а всі відгукнулися і привітали від свого імені іменинником, тих, хто сьогодні живий і кого вже немає серед нас, а вони в нашій пам'яті...

Сьогодні 104 роки тому народився Зоря Костянтин Петрович, чоловік Галини Савельївни. Світла їм пам'ять!

Сьогодні народилася Черняєва (Шепотинік) Ірина Вікторівна. Із днем народження Ірина! Ми тобі бажаємо Миру, щастя, здоров'я та всіх благ!

Потім я зателефонувала родичу, який зараз живе у Львові, він, як і всі інші біженці з Маріуполя, нудьгують за спілкуванням. Зрадів, сфотографував для мене вигляд Львова з вікна. Гарно ... Захід сонця в кожному місті і в кожній країні свій - особливий.

Ну, і за традицією, як сказав мені наш Андрій зі Стіміта, покажу вам куточок свого "едемського саду")) Фотографій багато, тому сьогодні ми з вами помилуємося трояндами.

А ці троянди сваха моя виростила з гілочок. Я якось розповідала, як вони з донькою моєю разом восени посадили гілочки, накрили їх пластиковими пляшками, а сьогодні город прикрашають такі троянди! Особливо мені подобаються рожеві з червоним - двоколірні!

І як я вам пообіцяла покажу свої сьогоднішні вірші про кохання)
Як фільм, у якому грала моя улюблена колись артистка Тетяна Дороніна "Ще раз про кохання"...

Це буде сьогоднішньою рубрикою для моєї поезії...))

Столько чувств моих под потолком,
Столько мыслей пляшущих в тиши.
Мне бы звёзды зажигать тайком
И хранить на глубине души.
В миге счастья - истинная суть,
Волны света глажу наяву.
Мне не страшно в счастье утонуть,
Пусть качает и штормит - плыву.
Всё, что было - не свести к нулю,
Черный мрак не властен надо мной.
Так же губы шепчут: "Я люблю"...
Тот же алый парус за спиной.
Отступает, улыбаясь смерть,
Видя пламя моего огня.
Я плыву по жизни, чтоб успеть
Обогреть того, кто ждёт меня.
Я несу ему в ладонях свет.
Бьются током вены-провода,
Сомневаясь между "да" и "нет",
Повторяю тихо: "да, да, да"!
Раздвигаю облака над ним,
Обжигая света глубиной.
Для кого-то он непостижим
Нашей общей тайной неземной.
Для иных слова звучат не те,
Их строгают чувства впопыхах.
А у нас стремленье к красоте
Не во взгляде, а в родных сердцах.
Мы умеем воевать с тоской,
В черном небе рисовать зарю.
Я, входя в суровый мир мужской,
Щедро нежность мягкую дарю.
Наслаждаясь мелочью - в святом,
Забывая о вчерашнем дне,

Я любуюсь милым Существом,
Тем, что душу согревает мне...

Дякую всім, хто не забуває до мене дорогу ... Це дуже дорого.
Іноді ділишся найпотаємнішим, знаючи, що хтось почує своїм пильним серцем і незримо підтримає добрим словом)

Будьте щасливі та кохані.

Ольга Зоря