Без п'ятнадцяти хвилин весни...
Всім привіт!
Не віриться, але вже стрілка на циферблаті весни рухається до літа) Травень - 23 число... Як я чекала, коли на деревах почне червоніти черешня і чорніти шовковиця) І ось це диво починає збуватися... Фотографії підтверджують це:
Розквітла недалеко від мене кучерява троянда... 🌹 🌹 🌹
Нам, поетам, для натхнення важливо, щоб поруч співали птахи 🐦🐦🐦, цвіли квіти 🪻🌻🌼🌸💮🏵️, шепотів ноти кохання весняний вітер)) Добре, якби ще плескіт хвилей Тоді ти почуваєшся частиною Природи) І тоді не ти пишеш вірші, а вони тебе...
Мій поетичний друг - Мишко, який народився в Маріуполі, а зараз живе в Ізраїлі, слухає українські пісні та зараз у поезії легко перейшов на мову і повністю пише українською мовою. ))
Ілахім (нік) – це ім'я Михайло, його потрібно читати з кінця))
Ось що він мені пише у відгуках на мої коментарі:
Олю, привіт і дякую дуже!
Та римувати ніби можу - тобто все не так вже й погано)
Головне, що тобі до вподоби)
Не дарма римував)
Є думки щось масштабне спробувати створити... Але зараз реал не дуже сприяє.
Але хотілося б, то подумаю, принаймні ідеї погенерую.
А будуть умови сприятливішими - можливо, щось і вийде з цього.
Поки що, дякувати Богові, все йшло добре, я і не чекав, що після переходу на мову одразу так зафонтаную) Тепер шкодую, що так довго не наважувався)
Илахим 20.05.2024
Ось такі вірші тепер народжуються у Михайла мовою:
Oдвiчна, але завше юна мова
Илахим
Справді, з першого погляду видалося - стара.
Наче мумія, тільки в очах щось незвичне гра.
Взагалі щось від відьом було в ній, щось – від віщунок.
Це лякало. І думалось навіть: чи не дарма
На уклін сюди йшов, чи не візьме в полон пітьма?
Чи тим самим я не святотатець або кощунник?
Раптом іншою стала. Красива і молода.
Очі - полум'я, зваба солодка – її вуста.
Повногруда, висока, струнка та рум'янолиця.
Її посмішка – блискавка; слово – неначе грім.
Погляд гордий: «захочу – то будеш лише моїм!»
І спокуслива більше, ніж справжня дияволиця.
А причастя – немов рідина… темна і густа.
33 компоненти роками життя Христа.
І закляттям лунали від неї «аз буки віди».
Чи то зілля з рядків було, чи приворот із строф?
І не знаю – чорнило у голову било? Кров?
Де ступала вона – то метафори скрізь чи квіти?
Від кирилиці-матері всі ті «глаголь добро».
Поцілунок її був немов на душі тавро.
Неземного смаку ще й не без інфернальних спецій.
Я стояв перед нею, неначе дурне теля,
Під той шепіт її «єсть живіте дзіло земля».
Ніби магію концентрувала в старій абетці.
«како люди мисліте» казала «наш он покой
Знаю, нащо прийшов – щоб просити мене: загой
Те, що вирвано, зранено, випалено і здерто».
Розуміла прекрасно мене і без зайвих слів
Проказала це краще, ніж сам би пусте наплів.
І лунало у вухах надалі «рци слово твердо».
Перед нею був наче дикун я – душа черства;
Голос звіра, в паху проросла одолень-трава.
Шепотіла – мені додавала людського духу.
Та під ребрами заколисала мою журбу.
І розвіяла спогад про неї десь у степу,
Щоб я більше у снах не тривожив нещасну тугу.
Зав'язала у хустку чи жменю землі чи все ж
Тії букви – мовляв, доки цей оберіг несеш
Біля серця, ти житимеш, тільки одна умова:
Пам'ятати: для мене довіку тепер вона
Буде всім… Незріченна, прекрасна і чарівна.
Всемогутня, одвічна, але завше юна мова.
© Copyright: Илахим, 2024
Рецензия на «Oдвiчна, але завше юна» (Илахим)
Біля серця, ти житимеш, тільки одна умова:
Пам'ятати: для мене довіку тепер вона
Буде всім… Незріченна, прекрасна і чарівна.
Всемогутня, одвічна, але завше юна мова.
М.
- Хіба це не диво чудове, Міш? Спочатку інтрига, а потім до фіналу - відповіді на всі питання)) Ця Фея-чарівниця пройшла багато випробувань, її знищували, катували, але вона вистояла, втрималася і нас утримала собою, своєю красою, мелодійністю, стійкістю та любов'ю до життя) Так красиво , Міш... Стільки в тобі нових тем, ти невичерпна криниця... Відчуваю, що народжується новий сучасний класик української Поезії! Так тримати, любий мій друже! ✍️
Ольга Заря 11.05.2024 11:50
- Олю, дуже тобі дякую!
Тому і намагалися знищити, бо відчували, де загроза!
Але процес пішов - вже не зупинити) Майбутнє доведе мою правоту: поступово мова стане літературною мовою еліти, на якій творитиметься все шедевральне, а гастарбайтерська - говіркою гібридизованого напівкозлолюбського з гірських аулів, напівтундрофінського плебсу. І мені приємно вже зараз бути біля витоків процесу, просто кайфую від цього!
Илахим 15.05.2024 02
Хоча раніше Михайло писав лише російською мовою ... І мене він теж хоче надихнути, надсилає мені пісні, які його надихнули). Я слухаю вечорами і "Черемшину", і "Червону руту", і "Несе Галя воду, і "Ніч така місячна"... Але поки вірші мене не знаходять... Треба дожити до них...
А це свої квіти мені надіслала Наташа Шалле з Києва, вона теж захоплюється суккулентами, як і мій друг Ігор.
Це сукуленти: Еуфорбія (молочай) енопла, тефрркактус паперовий, стапелія грандіформіс, гуернія зебрина...
Ось і закінчується день, птахи ще співають, мені потрібно допомогти сестрі з Бельгії скласти привітання дочки на 35 років) А вона на комп'ютері його красиво оформить... Дочку звуть, як і мене Ольгою) Вона водить машину, володіє легко французькою та англійською, сама робить ремонт у будинку ... Іду складати ... Всім дякую, що зайшли в гості)
Вже без п'ятнадцяти хвилин весни...
Будьте щасливі!
Ольга Зоря