#CLUB100 THE DIARY GAME: 01.05.2022: не думав що так станеться...

Доброго вечора, ми з України!

Іронія долі, але це трапилось. 24/02/2022 я підписував папери на купівлю свого власного житла. 30/04 - я особа, яка має статус ВПО. Не встигли ми з дівчиною насолодитись власною домівкою. Була куча планів на ремонт, купівлю меблів, будівлю альтанки, тощо. Вчора ми виїжджали взявши з собою лише одну сумку з речами на двох. Виїхали в напрямку Запоріжжя. З початку планувалось поїхати на евакуаційному автобусі, але його відмінили, тому швидко знайшли заміну в місцевих телеграм каналах. Машина з Оріхова до Запоріжжя нам обійшлась в 1600₴, хоча за звичай це близько 70₴ з людини.

Субота - а дорога була порожня, лише зрідка можна було побачити якесь авто. В самому Оріхові по трасі лежала купа уламків, а далі обабіч дороги вирви від снарядів, посічені дерева та випалені посадки. На блокпостах звична річ - перевірка документів. Звісно без фото, щоб не нараджати на небезпеку ні себе ні військових.

А це черга з авто майже з кілометр. Людей не пропускають в напрямку Оріхова, Поліг та Гуляй Поля. Даремно люди мають надію на проїзд, адже військові не вблаганні.

В Запоріжжі реєстрація переселенців відбувається у двох місцях, а саме ми приїхали до "Козак - палац".

Тут була лише одна черга, а саме за гуманітарною допомогою. На годиннику була вже третя година, тому людей розпустили до понеділка.
Черги на реєстрацію вже не було. В нас взяли паспортні данні, видали талон для отримання миючих засобів.

Потім стало питання нашого розміщення. Перший варіант нам не підійшов, тому нам дали контакти хостелів у місті.

Було вирішено спочатку пообідати, а потім брати телефони та шукати вільні місця для ночівлі. В цей момент до нас підійшли волонтери і дали координати дитячого інтернату .

Отже ми поселились в інтернат для дітей з слабким зором "Орієнтир". Нас запевнили,що тут ми можемо залишитись на скільки забажаємо. Розмістилися ми в п'ятимісній кімнаті. Два місця вже були зайняті парою похилого віку з Гуляйполя. Чоловік був з осколковим пораненням. Ось і саме наша кімната.

Далі була вечеря та сон. Сон з відлунням серени десь в даличені. Сон без вибухів за вікном.

Сьогодні на дворі перше травня... Свято. Але не день там якоїсь солідарності. Це не моє свято. Сьогодні поминальний день. Я заказав пам'ятники для моїх дідуся і бабусі... До цієї дати їх мали вже встановити. Клята війна... Кляті рашисти...

Якось так. Віримо в ЗСУ та молимося за Україну!