ЗУСТРІЧІ НА КРАЮ СВІТУ (2007)

Привіт. Почала дивитись документалку, назва котрої є назвою цього допису. Це та стрічка, з якої взято відео про пінгвіна, що пішов в бік скель.

І от відразу, ще не додивившись, вирішила почати писати допис.
— Чому так зробила?
— Якщо не додивлюсь, то хоч поділюсь філософом якого зустріла в цьому фільмі.

Побачити, а точніше почути подібне я, ну ніяк, не розраховувала.

Передане нижче, інтервʼю взяли у людини яка працює на «Мак-Мердо» (англ. McMurdo) антарктичній науково-дослідницькій станції сполучених штатів Америки.

Це - Стефан Пашов — Філософ, водій вилкового навантажувача, який видно за його спиною. (Взагалі, здивована побачити в Антарктиці важку техніку, я думала це - заборонено).

Зробити цитати допоміг GPT, все написано дослівно, згідно з відеозаписом. Я записувала все на аудіо і перевіряла аудіотранскрипцію.

— І що ж привело вас в Антарктиду?

— Це, взагалі, довга історія.
Спочатку я багато подорожував глибинами свідомості, світом ідей. Ще до того, як я навчився читати й писати, бабуся познайомила мене з «Одіссеєю» та «Іліадою», і свої перші мандри я здійснював у фантазії.
Коли ж я доріс до справжніх подорожей, мій розум і душа вже були готові до них, бо всі пригоди аргонавтів і Одіссея я прожив разом із ними. Ці враження залишилися зі мною назавжди. Відтоді я закоханий у цей світ і в мандри.

— І наскільки це допомагає вам знаходити спільну мову з людьми, наприклад, тут — на краю світу?

— Мені здається, саме тут такі, як я, знаходять собі подібних. Полюс — це місце, де не лише меридіани сходяться в одну точку, а й перетинаються лінії доль тих, хто з дитинства мріє дістатися краю світу. От ми всі тут і зустрілися. Адже південніше Південного полюса вже нічого немає.

— Ким ви вважаєте себе за професією?

— Я б сказав, що наша головна професія — мандрівник, а робота — лише побічний заробіток. Так, це справді край професійних мрійників, де кожен постійно про щось марить. Можливо, через наші мрії, наші грези втілюється якась велика космічна мрія. Бо Всесвіт мріє нами, а ми — ним. Реальність проявляє себе в різних формах, і мрії, і сни — це одна з них.

Інша людина, в якої брали інтервʼю теж цікава.

Що каже він:

А вночі я часто забуваю, що лежу в своєму ліжку в McMurdo і мені сниться, що я знову крокую по краю айсберга B-15. І хоч ноги пам'ятають під собою твердиню Південного полюса, я відчуваю, як разом з нею ми пливемо в океані. Я — плавучий мандрівник посеред моря. Я відчуваю, як під ногами айсберг грохоче, змінюється, стогне і скрегоче морське дно. Я чую, як його штовхають могутні океанські течії, що прямують на північ. Стопами мені передається гул руху цієї крижаної брили. Я знаю, що ми йдемо на північ. Ось такі у мене сни.

…

Звісно, мені було б приємніше й зручніше думати про Антарктиду як про нерухомий моноліт льоду, як уявляли її люди в минулому. Але сьогодні таке уявлення недоречне. Ми розуміємо, що це живе створіння. Ми бачимо, що воно росте і змінюється, що реагує на зміни світу і самостійно приносить зміни у світ.

І кожна людина в якої беруть інтервʼю дуже-дуже дивна. Дивна по своєму.

Що каже наступна людина ?

Ось, бачите, лінії між фалангами поєдналися в одну. Я сам здивувався, коли мені сказали, що це особлива риса, яка вирізняє лише королівську лінію індіанців.

Не знаю навіщо та хочеться процитувати усіх, і запитати, чи вам не здається, що це чийсь стьоб?
Стільки дивних людей в такому місці… Це - просто не можливо!!! 😅

Ось тут ніби норм. Та додам і це.

Але найбільше мені тут подобається тиша, що настає, коли затихає вітер. Іноді прокидаєшся вночі й відчуваєш повну відсутність звуків — ні шурхоту, ні шелесту. У цій тиші можна вийти надвір і почути власне серцебиття. Крига постійно тріщить, і здається, ніби хтось іде за тобою по п’ятах. Але насправді це всього лиш лід, що дрейфує по океану й видає ці дивні звуки.

Я побачила так багато всього дивного. А пінгвіна-втікача немає. Якщо це не той фільм я буду зла.

Далі я починаю перемикати кадри, тому що це - капець. Починаю шукати пінгвіна, я ж почала дивитися цей фільм заради нього.

УРА!!! Знайшла!!!

Але, так задовбалась писати цей допис що на цій інформаці мушу закінчити. Якщо доля - напишу про пінгві потім, та писати там особливо нічого.

Дякую за увагу.