"Мої вірші, штучні ноти".

Доброї ночі усім відвідувачам мого блогу.
Сьогодні я приготувала для Вас декілька пісень, перша - чарівна колискова пісня про кохання, інша, має назву "Монохромний світанок".
Я люблю називати цю рубрику, "Мої вірші, штучні ноти". Слова першої пісні ніби не такі й погані.

Пʼянить аромат,
Бузку на весні.
Коханням горять твої очі.
Бринять на душі,
сподівання німі,
що я не засну у ці ночі.

Чекає спокуса мене не одна.
В волосся твого каскаді,
Кохання в душі і голос тремтить.
Як сяйво свічі у баладі.

Згенерувати під ці строки мелодію було дуже тяжко. Таку пісню навряд чи захочеться прослухати двічі, але я все рівно вирішила додати її до свого вечірнього допису. Можливо когось ці ноти заколихають. Все ж може бути?🤔

Томити довгими речами та забирати Ваш час не стану, додаю відео та ховаюся у вечірню темряву, адже вже треба готуватися до відходу в інші, сновидні світи. Дякую, що завітали до мого бузкового допису.

Коротка версія:

Довга версія :

Слова наступної пісні :

Наступив монохромний світанок
Чорно-білих відтінків життя.
Із печалі зітканий серпанок
Разом з щастям пішов в небуття.

На руках кайдани з марнославства,
На вустах — несказані вірші.
Батьківщина, славна у козацтві…
Ми ж сидим в петельному ковші.

Не радієм літу та світанку,
Не співаємо разом пісні.
Та живемо з вечора до ранку —
Так прекрасно, та лише у сні.

Усім доброї ніченьки та солодких снів. Ще побачимось.