В усе тяжке.

Всім привіт. Знову збираюся створити допис про те, що я публікую на своєму ютуб каналі @ ravluku.
В мої сни вже в друге чи третє приходе піч.
Це - пряма вказівка на те, що потрібно писати допис про сузірʼя «Піч». І про алхімічне «рубедо». Але, цей блог відбиває в мене все бажання трудитися, самі знаєте чого…
Різниці між я працюю над блогом і я «лью воду» не має.
Це - вбиває творчість, особисто в мені.

Та й взагалі Ви самі бачите, як мало залишилось активних авторів в українській спільноті і ми переживаємо не найкращі часи.

Налаштуватися на позитив з такими фабричними налаштуваннями важко. Але, я стараюсь. Ось, для початку додаю піч в іншу свою творчість.

Тут в мене теж вʼяло. Я усвідомлюю що втрата потенції моя проблема. Але, в мене є інструменти для підняття. І якось виберемось.
Ну, досить вже лити воду, покажу що зробила.
Написала я ось такий віршик :

Прикладу до землі своє вухо.
І послухаю голос духу.
Впущу в свою оселю ніч.
Зустрінуся з імлою віч-на-віч.
Пройду пітьму і втому,
повернуся до рідного дому.
Повернуся до рідної хати.
Я вдома.
Тут добре й пропала втома.

В наступному відео, за вже відомою схемою, поклала його на музику і зробила, простий, анімований кліпчик.

Нічого унікального не зробила. Але, блін, я ж і не на зборах геніїв.
Бувайте, любі друзі, як співає Святослав Вокарчук:

Все буде добре
Для кожного з нас
Все буде добре
Настане наш час