Привіт 🙋‍♀️

GPT-chat

Прокинувшись, я постійно згадувала слова зі сну, що були написані на записці, яку я отримала за його сюжетом. В ній був напис:

«Я розгубив свої частинки по світам…»

Якраз перед сном, я вдруге переглядала фільм «Життя Чака», думаю, що він був відголоском ось цього рядка, з вірша, що неодноразово цитували в цьому фільмі:

бо я величний і вміщую в собі множини.

Walter Whitman

Вирішила записати слова слова з сну на папір і спробувати вмонтувати їх в вірш… Відкрила нотатник, та в пошуках чистої сторінки, натрапила на написаний простим олівцем текст, який колись написала і ніде не використала.

Розставлені усі крапки над «і»,
І тускло сяє світло у кімнаті.
О півночі, я слухаю дощі,
Що листопадом призвані стікати.
Гуляє сильний вітер за вікном,
Пронизуючи всі шпарини.

Мої думки стікають вниз,
Як віск свічі,
розтоплений,
у темряві, вночі.

Вирішила скористатися випадково знайденим ресурсом. В результаті вийшов ось такий вірш :

Я розгубив свої частоти по світам…

Я розгубив свої частоти по світам,
І вітер розігнав їх як піщинки.
Відтоді я то тут, то там.
У різних сингулярності шпаринках.

Я крапка не розставлена над «і».
Що загубилась у кімнаті.
О півночі, я слухаю дощі,
Що листопадом призвані стікати.
Гуляє сильний вітер за вікном,
Пронизуючи всі клітини.

Мої думки стікають вниз,
Як віск свічі,
розтоплений,
у темряві, вночі.
Як віск свічі,
Розтоплений у темряві вночі.

Хто я така щоб не покласти слова на музику ?)

ШІ забракував наголос в першому ж рядку пісні…

Не хотілось щоб в перших словах, відразу ж, було помітно таку погрішність. Довелося трішки пошаманити з інгрідієнтами пісні. В результаті вийшло ось так. 👁️⬇️

Мені дуже сподобався приспів. Я — задоволена.

Дякую за увагу.