Вічні джазові столиці - ТОП головних джазових точок на музичній карті світу. Гавана (Куба): вітер з півдня
Джаз в Гавані, може, і не такий вишуканий, як в Нью-Йорку або на півночі Європи, але зате він ближче до людей і до коріння.
Немає сумнівів, що у джазу африканське коріння, але вже в дитячі роки він відчув сильний вплив з Латинської Америки, зокрема з Куби. Саме звідти в Новий Орлеан і на північ прийшли іспанські мелодії і ритми, які відмінно змішалися з африканськими. Так, хабанеру виразно чути ще в протоджазових п'єсах другого десятиліття минулого століття, а в наступному десятилітті в джазі починають використовувати барабани Конга, бонго і інші специфічні інструменти.
Це не дивно: між Новим Орлеаном і Гаваною вже в ті часи двічі в день ходив паром, і між жителями, здебільшого колишніми рабами, існувало активне спілкування. До середини 1940-х афро-кубинський джаз виділився в окремий жанр і придбав своїх лідерів, один з яких - Мачіто.
Після Другої світової на афро-кубинський джаз звернули увагу великі американські музиканти Діззі Гіллеспі і Чарлі Паркер, а кубинські елементи проникли в джаз східного узбережжя США і зміцнилися там на довгі роки, причому в Нью-Йорку в середині XX століття розвиток стилю йшов активніше, ніж на Кубі. Але якщо куди і їхати за афро-кубинським джазом сьогодні, то авжеж не в Нью-Йорк, а туди, на батьківщину стилю. У клубах і невеликих кафе, на вулицях і на терасах пошарпаної Гавани можна відшукати і професійних музикантів і талановитих аматорів - джаз звучить тут, як і століття тому, як музика простих людей.
Куба, незважаючи на свою бідність, залишається країною мрії, де серед вантажних автомобілів і колоніальної архітектури мовби завмер час. Коктейль дайкірі, незмінний з часів Хемінгуея, сигари і кава, чию міцність не послабить ніякий капіталізм ... Тут ще збереглося безліч колоритних типажів: будь-який чистильник взуття може виявитися великим співаком, яким був Ібрахім Феррер з Buena Vista Social Club. У далекі радянські часи саме кубинці знайомили вітчизняних слухачів з джазом.