Робота, життя і все інше

Пару днів тому я відчував тверду впевненість у тому, що мені потрібна невелика перерва з блогом, не більше семи днів. Але сьогодні я зловив себе на думці, що я вже готую тему для майбутнього допису, і не розумію як, але я вже почав надиктовувати перші рядки. Напевно це моя доля продовжувати.

Останні робочі дні дивні. На роботі то майже немає людей, то як сьогодні приходять майже всі, хто був у черзі. Із центру країни більшість людей повідміняли черги, тому що там частіше обстрілюють, ніж у нас у північному регіоні, люди не висипаються і просто відкладають такі візити на кращі часи. Можу зрозуміти. Балістику наші хоч і збивають, але ракети напхані касетними боєприпасами, і таким чином навіть після збиття "прильотів" багато.

Сьогодні на роботі в один момент повз нашу будівлю пролетіла величезна зграя лелек. Деякі птахи летіли дуже низько, інші високо. Вони летіли повільно, іноді роблячи великі кола над місцевістю. Кажуть, що вони почали мігрувати раніше звичайного і кочують із звичних місць зимівлі на півночі Ізраїлю. Там зараз неспокійно, багато шуму через військову активність, і тому птахи йдуть звідти. Мені дуже шкода тварин, вони якраз ні до чого в нинішньому конфлікті.

Не минуло й тижня після того, як я закінчив тривале лікування зуба. Тоді йшлося про встановлення коронки. І ось дружина відправила мене ставити ще одну — зуб старий, із давно запломбованими каналами, лікар також давно говорив, що довго ходити з таким зубом не можна. У впертості своєї дружини я не бачу нічого поганого — це турбота про моє здоров'я. Єдине, що трохи напружує, це незаплановані витрати, тому що лікування недешеве. Але вирішив уже зробити й забути.

Вчора від військової розвідки в ЗМІ завірусилася новина про те що очікується сильний обстріл з боку Лівану. На цьому тлі лікар написав мені за кілька годин до прийому, що сумнівається, чи варто взагалі сьогодні приходити на лікування. Деякі пацієнти вже скасували візити, люди переживають, що можуть опинитися в небезпеці в невідповідний момент. Ми з ним домовилися не скасовувати поки що і почекати, поспостерігати за ситуацією. Прийом був призначений на 18:30. Я виїхав трохи раніше, дорога займає хвилин 10. І буквально за 5 хвилин до візиту лікар пише: "Будь ласка, не приходь сьогодні". Я вже під'їхав, сиджу в машині, читаю це повідомлення і бачу його через скляні двері на першому поверсі. Заходжу, вітаюся, але такий конфуз вийшов. Виявилося, його сім'я дуже турбується, що він може бути в дорозі або десь ще під час обстрілу. Він сам теж почувався не в найправильнішому місці в ці моменти і хотів скасувати прийом. Я сказав, що без проблем, живу поруч, можна перенести, мені не складно приїхати іншим разом. Але йому стало незручно, що я вже приїхав. І після кількох хвилин сумнівів він махнув рукою і сказав: "сідай, зараз все зробимо". Прогнози від розвідки у ЗМІ здійснилися приблизно через годину після того, як ми закінчили справи. І він, і я встигли спокійно дістатися додому.

Дивлюсь я іноді на лимонне дерево і розумію, що це дуже дивна рослина. Цвіте за моїми спостереженнями двічі на рік — наприкінці осені і на початку весни. У той час, коли на дереві висять зрілі плоди, тут же поруч розвиваються абсолютно зелені молоді лимони, і в певні періоди дерево починає цвісти. І йому байдуже що ще висять на гілках плоди. Раніше я ніколи не бачив такого поєднання: зрілі плоди, зелені плоди і квіти.

_{Posted using SteemX}