Спокійний день на початку нового робочого тижня

Всім привіт! Сьогодні у мене розпочався новий робочий тиждень. День був довгий, і після 10 годин роботи мені чесно кажучи зовсім не хотілося нічого писати в блог. Але в останній момент я все-таки вирішив хоча б коротко розповісти про те, як пройшов день.

Якщо узагальнити, то нічого особливо цікавого сьогодні не сталося. Клієнти поступово приходили, жодних серйозних або курйозних подій не було, “ніхто по партах не стрибав”. Останнім часом графік взагалі став набагато спокійнішим і більш збалансованим. Немає тих різких перевантажень, які раніше траплялисся часто. Мабуть тому й розповідати про щось сьогодні у мене менше.

У липні час черги до мене сягав до півтора-двох місяців, і багатьом клієнтам було складно нормально потрапити на прийом. Хтось записувався дуже заздалегідь, потім забував про візит, у когось за цейчас змінювалися плани або очні проблеми вирішувалися самі по собі. І де зараз усі ці кому терміново потрібно було надати “тепло і ласку” люди? Зараз працювати стало помітно спокійніше і я сподіваюся, це пов’язано не лише з тим, що ми нещодавно повернулися з відпустки, а справді стає постійною тенденцією. Про це, до речі, мій начальник говорив ще приблизно пів року тому, коли нашу попередню секретарку відправили на пенсію. Він тоді сказав, що після змін має стати краще з графіками, але для цього знадобиться блзько пів року. Зараз я помічаю, що приблизно так і виходить, його прогнози починають збуватися.

Зараз у нас розпочався невеликий період тестування нового UV-принтера. Потрібно пробувати друкувати малюнки на різних поверхнях лінз і протезів, а потім запікати модель з акрилу в печі, перевіряти що вийшло. Художниця попередньо наносить додаткові елементи кольору вручну, щоб малюнок виглядав точніше. Сьогодні якраз почали виготовляти перші форми. Поки це можна умовно назвати альфа-тестуванням. Якщо все вийде нормально, наступним етапом методику вже будемо пробувати безпосередньо в роботі з людьми, тобто бета-тестування.

Ще я останнім часом помітив одне цікаве явище. Не знаю, пов’язано це з віком або зі стажем роботи, але у мене виробився досить стійкий пофігізм до емоційного стану клієнтів. Хтось злий, хтось нервує, хтось психує, а я взагалі на це не реагую і мене це ніяк не чіпляє. Раніше я якось був більш сприйнятливим до чужого психологічного стану, навіть коли намагався абстрагуватися. Мені здається тут справді задіяні обидва фактори – вік і стаж роботи.

Багато людей, які вже давно пройшли період життя “після сорока”, розповідали мені приблизно одне й те саме. Що в якийсь момент ти вже розумієш чого хочеш від життя, усвідомлюєш що у тебе є і куди приблизно все рухається далі. І до цього додається досвід роботи. Ти вже добре знаєш, що і як потрібно робити, не намагаєшся шукати складні шляхи та експериментувати. Якщо роботу можна спростити без втрати якості – ти її спрощуєш. Але якщо заради хорошого результату потрібно зробити щось складніше, ти вже спокійно це робиш, тому що знаєш як. О як я загнув, ені аж самому сподобалося :))

Загалом робочий день сьогодні минув добре. Начальство як і раніше радіє новій іграшці – UV-принтеру. Бос періодично закочує очі й починає фантазувати про те, що ми скоро зможемо робити, що ще можна спробувати зробити. Щоправда, для реалізації цих планів працювати доведеться переважно мені. А часу на все це не завжди вистачає. Тому деякі його мрії можуть втілитися трохи повільніше, ніж йому хочеться.

Ще сьогодні в розмові зі мною бос порушив тему заміни художниці. На молодшу й сильнішу. Я колись уже згадував у блозі, що наша художниця – моя “колишня майбутня” теща. Колись дуже давно, приблизно до 2011 року я мав одружитися з її донькою, але цього так і не сталося. Тому в певний період моєї кар’єри атмосфера на роботі була дуже неприємною. Я почувався так, ніби сиджу в одній банці зі змією. Загалом, працювати разом було дуже некомфортно. Тому ніколи не заводьте романтичних стосунків на роботі, і перебуваючи у стосунках не шукайте там як побудувати кар’єру. Почули? Молодці.

Так от, сьогодні зайшла розмова про те, що нашій художниці вже 70 років і час думати що з нею далі робити. У глибині душі я цьому трохи радий. Як би добре зараз не складалося життя у її доньки, думаю, для художниці я все одно десь залишаюся “поганою людиною”, тому що колись відкинув те, що для неї було безцінним. І це правда.

Гаразд, щось я надто багато особистого почав вам розповідати, у вас же й своїх турбот вистачає.

Додому я повернувся, коли вже потроху почало темніти. Все-таки осінь активізувалася, час скорочувати тривалість дня.

Сьогодні я навіть нічого не сфотогрофував особливого, тому додаю просту світлину з власного архіву.

Бажаю всім успішного тижня, легкості у справах і тихого неба над головою. Дякую за увагу!