Будинок Діоніса (місто Пафос, Кіпр)

Продовження прогулянки археологічним парком у Пафосі. Наступний археологічний об’єкт, який заслуговує на увагу, це дім Діоніса, споруда й дизайн якого датуються II–IV століттями нашої ери. За станом руїн він вважається добре збереженим будинком епохи Римської імперії.

Над розкопками збудовано каркас майже повноцінного будинку для захисту залишків давніх споруд від руйнівного впливу сонця, вітру та дощів. Над підлогою зведені дерев’яні конструкції, зроблені містки та переходи, щоб відвідувачі ходили зверху, адже вся підлога це реставрована мозаїка.

Такий дизайн підлоги свідчить про те, що власник будинку був заможною людиною. Викласти такі мозаїки це дорого, довго і робилося напоказ для демонстрації певного статусу. І не виключено, що на власника будинку працювали наймані працівники.

Спочатку йдуть простіші ділянки. Геометричні візерунки: квадрати, багатокутники, кола, переплетені лінії, меандр по краях. Десь малюнок зберігся майже повністю, десь сильно стертий, а десь його неможливо реставрувати й видно цемент, яким закриті втрачені ділянки. Це навіть добре, що втрачені ділянки не замасковані, щоб одразу було видно, де оригінал.

На сцені міфологічний сюжет. У центрі стоїть Діоніс, поруч з ним супровідні фігури. Такі сцени часто символізували життєвий цикл, насолоду життям, перемогу життя над хаосом.

Далі з’являються сюжетні мозаїки. Це сцени з людьми, тваринами та міфологічними персонажами. Багато панелей підписані грецькою, написи викладені темнішими камінцями й є частиною мозаїки.

В одній із частин буідвлі є довгий вузький прохід, щось на кшталт коридору, що тягнеться вздовж усього приміщення. На підлозі мозаїка зі сценами полювання. Видно тварин у русі, мисливців зі зброєю,усе виглядає досить динамічно. Частина зображень пошкоджена: десь збереглися лише фрагменти фігур або силуети. Але навіть у такому стані зрозуміло, що саме тут було зображено. Сюжет розгортається, наче комікс (не дуже вдале порівняння), у міру того, як ти йдеш уздовж залу.

Нарцис дивиться на власне відображення у воді озера.

На мозаїці сцена з міфу про Федру та Іполіта.
Іполіт прочитав лист із зізнанням і стоїть розгублений. Федра сидить поруч і чекає відповіді. Ерос зі смолоскипом показує заборонену пристрасть.

Мозаїки в центральних кімнатах виділені рамкою та складним орнаментом по краю, а в центрі ключова сцена. Такі мозаїки, найімовірніше, знаходилися в головних кімнатах будинку де приймали гостей. Це була демонстрація статусу, смаку і освіти власника. Тут часто зображувалися боги, міфологічні сюжети, символи, які були зрозумілі освіченій людині того часу.

Є зали, де мозаїка розбита на окремі квадратні сюжети у вигляді сітки. Обличчя людей, тварини, різні декоративні деталі. Частина облич збереглася досить добре — можна роздивитися риси, зачіски, навіть емоції. В інших місцях мозаїка майже стерлася: лишилися тільки контури. Контраст між тими ділянками, що добре збереглися й тими, що майже зниклди дуже помітний.

У центрі центральна постать, ймовірно Діоніс або Айон — символ року й часу. По кутах зображені Весна, Літо, Осінь і Зима, кожна у вигляді окремої фігури.

Більшість цих мозаїк датуються II–IV століттями нашої ери. У той період Пафос був важливим містом, і римська культура тут уже міцно закріпилася. При цьому відчувається, що це не храм і не громадська будівля, а саме будинок. Усе збудовано як у домі й пов’язано з побутом: тут є кімнати, коридори й переходи. Мозаїка в ті часи була частиною повсякденного життя.

Характер мозаїк змінюється від залу до залу. Десь більше сюжетів, а десь майже суцільна геометрія й символи. У коридорах візерунки простіші й повторюються, у центральних приміщеннях — складніші та насиченіші. Чим важливіша кімната, тим багатше й яскравіше оформлення.

Зевс у вигляді орла забирає Ганімеда та підносить його на Олімп.

Павич у римській символіці означав красу, розкіш і безсмертя. Такі зображення часто використовували просто як декоративний елемент.

Зовнішній вигляд збережених залишків будинку не доведений до ідеальності. Реставратори навмисно зберегли потертості, подряпини й тріщини, не додумували відновлення втрачених частин мозаїки. Адже це все сліди часу, які лише додають відвідувачеві відчуття реальності, дозволяють побачити, як люди жили в ті часи, який дизайн вони обирали для свого дому, цими підлогами колись ходили босими ногами. І навіть після самостійної екскурсії залишається відчуття, що ти побував у чужому домі, який колись був житловим і зручним.

Дякую за увагу!

_{Posted using SteemX}