Фотопрогулянка вихідного дня. Між селом та дачею: як ми шукали лебедів.
Як же це незручно, коли переводять годинники! Думаєш, що прокинувся в один час, а виявляється — зовсім в інший. Все помінялося, але я все ж таки встала за старим часом, а вже потім усі підлаштовувалися під мене. Сьогодні у мене за планом поїздка за сином у село, щоб нарешті забрати його додому. Звичайно, батьки приїхали вчасно навіть за новим часом, а я ще була не готова.
Син просив трошки затриматися, щоб побути там до обіду, тож ми вирішили спочатку заїхати на дачу. Хотіли подивитися, як там «царська корона»( згадала як називаєтьс та квітка), яку посадила мама. Квітка стоїть добре, не похилилася, дуже гарна! Також розквітли де не де нарциси, і вже потроху визирають гіацинти. Помилувалися трошки й рушили далі в село. Там на нас уже чекали, всі були зібрані.
На вулиці небо просто неймовірне! Але дув дуже сильний, пронизливий вітер. Попри те, що він теплий і сухий, пилюку розганяв таку, наче дощу й не було (хоча всього три дні тому лило вночі). Земля вже повністю висохла.
Після села дорогою додому заїхали до річки. Спочатку до кладочки — це там такий місток. Хотіли побачити лебедів, але там їх не було, як і в минулий раз. Річка розлилася на 2-3 метри на берег, видовище вражаюче. Поїхали далі до переправи. Я вже показувала в минулих постах, що її вщент розмило водою, дорога зруйнована. І ось там ми нарешті побачили пару лебедів!
Думаю, інші вже посідали на гнізда, бо раніше тут були цілі зграї. Ці двоє, як тільки нас побачили, одразу швиденько попливли до берега в нашому напрямку. Мабуть, подумали, що ми принесли зерно. Селянам зараз важко їх годувати, бо через розмиту дорогу до них просто не підійти. Та й лід уже зійшов, з'явилася перша травичка, тож вони вже мають що їсти самі. Але все одно припливли й чекали на частування. Нам було навіть трохи ніяково. Вони так і залишилися плавати біля берега.
Рибалок на березі — тьма! Попри вітер, люди поприїжджали на машинах, поставили столики, закинули вудки. Вихідний, тож кожен відпочиває, як може. А переправа справді в жахливому стані — з обох боків залита водою. Уявляю, як людям тепер незручно об'їжджати ці зайві кілометри.
Зараз я вже вдома, а малий поїхав у гості до бабусі з дідусем на обід. Відпочиваю і чекаю на нього. Фото весни буду викладати вам поступово, щоб розтягнути цю красу на кілька днів.
Але в нас в місті не все так спокійно. У нас уже четверту добу рашисти запускають по місту шахеди. Є влучання, є загиблі… Це дуже страшно, коли вони летять прямо над головою. Коли ми були на дачі, чули вибухи. Це збивали дрони на межі областей. Там акустика така, що чути сильніше ніж у нас на районі. Орки б'ють по підприємствах та по залізничній дорозі. Тривоги тривають майже постійно, з короткими перервами. Якби не ці новини та далекі вибухи, дні були б чудові, але зараз у місті справжнє пекло. Дуже співчуваю людям, які живуть поруч із місцями влучань, та й чують, коли шахеди летять над головами відчуваєш справжній страх.
На сьогодні все. Бережіть себе.
===========================
Ютуб канал мого сина.
