Прогулянка до лебедів та крижані намистини🦢✨
Зранку збиралася, щоб поїхати за дитиною в село. Син прогуляв два навчальні дні, тепер треба наздоганяти програму.
Вставати зовсім не хотілося, довго вилежувалася в ліжку. У мене вдома все пороблено, тож нічого нового починати не хотілося. Врешті приготувала сніданок і почала збиратися. Тут зателефонували батьки — сказали, що теж готові прогулятися до села.
На вулиці «плюс», але нічого не тане, можливо, тому що похмуро. Хоча в деяких місцях на землі волого і сльота. Снігу вже не видно, але лід ще тримається — за ніч примерзло. Синоптики щось там прогнозують, але їхні прогнози нас мало стосуються. Ми ближче до півдня, тому в нас завжди набагато тепліше, ніж в інших регіонах.
Коли забрала сина, заїхали подивитися на лебедів. Вони, як і минулого разу, стояли біля берега та їли пшеницю. Я так розумію, люди в один і той самий час їм підсипають зерно. Лебедів збирається чимало.🦢🦢🦢
Смішно було спостерігати, як один із лебедів щипав ще сіреньке лебедятко і підштовхував до пшениці, щоб те їло. Це так мило!🥰 А з іншого боку, навпаки — ще один лебідь щипався, щоб маля відійшло від його місця.😅
Ми недовго гуляли, бо я встигла замерзнути від вітру та сирості. Походили біля води, послухали її шум. В деяких місцях на гілках намерз лід — наче намистини висять. Красиво, звісно, але вогкість така, що пробирає до кісток.
Помилувалися трохи — і в теплу хату.☕🏠 На сьогодні прогулянок точно вистачить, буду відпочивати та збиратися з думками на завтра, як дитину посадити за уроки)).














