Мій 2025 рік у 12 фото

Привіт, друзі. До кінця 2025 року лишається зовсім небагато. Це був непростий рік для багатьох із нас. Мабуть, один із найважчих років війни, адже вона триває вже четвертий рік поспіль.

Спочатку були шок, розпач і страх. Потім з’явилася надія — надія, що все швидко стане на свої місця. Кінець 2022-го і перша половина 2023 року були доволі оптимістичними. А далі — стагнація. Росія продовжує наступати, але з багатьох джерел і статей видно, що вона також виснажується. Виснажуємося й ми. Питання лише в тому, хто витримає довше.

Є думка, яка, на мою думку, добре це підсумовує: нам потрібно протриматися хоча б на один день довше, ніж Росія. Нас зараз схиляють до перемовин, хоча, чесно кажучи, нас особливо й не треба схиляти (такі настрої у суспільстві, на жаль). Думок із цього приводу багато, але цей допис не про політику. Скажу лише одне: навіть якщо буде пауза, треба розуміти, що війна з нами надовго. Ми завжди маємо бути готовими, укріплювати оборону й підтримувати армію, бо армія — це наше все.

Але писати я хотів зовсім не про це.

Сьогодні прочитав багато дописів у нашій спільноті й згадав традицію @mariam.dariam та @o1eh— щороку вони публікують 12 фото, які характеризують їхній рік. Мені завжди дуже подобався такий формат, і я теж вирішив зробити щось подібне: по одному фото на місяць, яке найкраще передає його суть, процес або важливу подію в моєму житті. Усі фото — зроблені саме в тому місяці, який вони представляють.

Отже, поїхали.

Січень

Колись, до повномасштабної війни, це був дуже святковий місяць: Новий рік, Різдво, дні народження дітей і не тільки. Зараз частина свят змістилася на кінець грудня, але січень усе одно залишається особливим. У нас дні народження дітей — Даринки й Маркіяна, а це найважливіші свята для нашої сім’ї. Саме це і передає перше фото.

Лютий

Місяць зазвичай небагатий на події, але саме в лютому народилася моя дружина. Квіти на фото — для неї. Водночас для нас лютий має гіркий присмак: розстріли на Майдані, початок повномасштабної війни у 2022-му. Хоча, чесно кажучи, це із будь-якою радісною подією, яку ми переживаємо - все має сумний відтінок і це не дивно. Війна нікуди не зникла, і все наше життя так чи інакше проходить крізь неї. Але кожен, хто пройшов пекло, знає: ти тримаєшся заради сім’ї, заради можливості бути з ними в теплі й радості, навіть якщо це ненадовго, то ж ці миті то хочеш почуватися щасливим настільки, наскільки це можна.

Березень

Фото ще по-зимовому холодне. Для мене березень — це березовий сік. Уже майже 20 років поспіль я його збираю (за винятком 2022). Березень завжди мінливий: може бути тепло, а може знову повернутися сніг. Саме ця непередбачуваність і є його суттю.

Квітень

Місяць цвітіння. Фото з квітучим деревом — здається, вишня чи алича. Цього року квітень був теж мінливий холодний - після цього цвіту ще був сніг.

Травень

Недарма кажуть, що травень увесь рік годує, що посадиш у травні, те потім і їстимеш. Так колись було в аграрних суспільствах і це ще досі актуально у селі, але не так гостро. На фото видно теплицю, яку ми цього року замовили з дружиною. Я збирав її з перервами майже тиждень.

Червень

Місяць ягід. Черешні, полуниці, суниці, малина. Ранні сорти черешень тішать уже на початку червня. Для мене це завжди початок справжнього літа.

Липень і далі

Наступне фото символізує процес, який тривав майже весь рік — ремонти. І в себе, і в батьків. Демонтаж даху, каналізація, прибудова, підлога… Роботи було багато, і я був постійно залучений. Ця частина життя зайняла величезну кількість часу й сил.

Попри це, нам із дружиною вдалося двічі трохи відпочити: вирватися в гори й побачити море в Іспанії. Були й велосипедні поїздки з дітьми, поїздка на кар’єр, купання. Велосипед цього року використовували активно, наскільки це було можливо.

P. S. Забув прокоментувати мухомор - жовтневе фото )). Воно означає, що цього року я знаходив дуже мало грибів, особливо білих, то ж більше фотографував мухомори, ніж їстівні гриби 😁.

Загалом цей рік був роком певних досягнень для мене і моєї сім’ї. Було складно, але я не можу назвати свої труднощі справді важкими, порівняно з тим, як живуть люди на сході, півдні й півночі країни, під обстрілами й блекаутами. Нам пощастило мати світло частіше, і я дуже це ціную.

Цей рік був важким. Хочеться вірити, що найтемніша ніч — перед світанком. Я не знаю, коли і як усе зміниться. Не хочу говорити того, в чому не впевнений. Але я вірю, що світло зрештою переможе темряву.

З прийдешнім Новим роком вас, друзі.