Передвеликодній заморозок і писанки

У Страсну п'ятницю погода влаштувала нам не те, щоб страсті, але похолодання останнього тижня досягло свого піку і сьогодні вранці на поверхні ґрунту був сильний заморозок, більше схожий на випадіння снігу, такий він був білий та пухнастий. Але це явно був такий мороз. Хоча який нетиповий, такий невагомий, на відміну від аналогічного торік, коли все наче обледеніло. То ж коли я вийшов надвір зробити трохи фоток, бо все було красиво і виблискувало на сонці, то я трохи зачарувався тим незвичайним заморозком (чи то інієм? ). 🤔 До речі, я вибіг в одній футболці і не можу сказати, що я змерз, бо на сонці було справді тепло. Тобто на осонні, бо на самому сонці і справді тепло 😁. Сонячні промені прямо пекли у спину, то ж температура повітря стала стрімко підніматися на освітлених ділянках і цей факт дав змогу припустити, що мороз не завдав сильної шкоди квітам аличі, що вже почала квітнути. Як і молодому листю калини, але за нього я точно не переживав, як і за торішні ягоди, червоний колір яких виглядав дуже контрастно на фоні ніжно-зеленого листя та білого пухнастого інію.

Ну і як я вчора вже анонсував — сьогодні ми малювали писанки з дітьми та дружиною. Це вже наша сімейна традиція, яку я перейняв від свого батька, а дружина — від свого. Виходить, що тепер передаємо її далі. Спочатку з нами малювала писанки лише Даринка, але вже і Маркіян долучився. Спочатку малював, як і торік, фломастерами, але встиг розбити аж два яйця. Перше — майже повністю зелене, я навіть спеціально сфотографував, бо виглядало воно кумедно — така собі «Халк-писанка», де шкаралупа стирчить із розбитого яйця 🙂 Потім розбив ще одне — навіть не встиг розмалювати.

Потім він уже з мамою спробував малювати писачком. Спочатку не хотів, казав, що це складно, трохи опирався, але зрештою втягнувся. Робив крапанку — просто ставив цятки воском, і вийшло доволі непогано.

Даринка вже малювала майже професійно. Вона ходить на малювання, тож спочатку зробила ескіз олівцем, а потім акуратно виводила узори писачком, покриваючи їх воском.

Я ж, як завжди, малював більш інтуїтивно — імпровізував на ходу, використовуючи прості геометричні орнаменти, які малюю з року в рік. Це ті узори, які мені колись передав батько. Як і віск — стара коробочка ще з пасіки мого діда, якого я навіть не застав, він помер ще до мого народження, і пасіки вже не було.

Цікаво, що з дитинства пам’ятаю ту коробочку майже повною, а зараз воску залишилося вже зовсім небагато — лише на дні. Ще вистачить на кілька років, але саме усвідомлення, що щось із дитинства поступово зникає… звучить трохи сумно. Хоча з іншої сторони - ні. Бо водночас ми передаємо ці традиції своїм дітям. Сидимо разом, спілкуємося, щось творимо — і це, мабуть, найцінніше.

Після малювання перейшли до фарбування. Принцип простий: там, де віск — залишається природний колір яйця, а все інше зафарбовується.

Ми використовуємо найпростіший натуральний спосіб для отримання барвника червоного кольору — відварене цибулиння. Беремо каструлю, засипаємо лушпиння цибулі, доводимо до кипіння, потім даємо трохи вистигнути. Яйця з воском кладемо не в окріп, а в теплу воду, і вже тоді поступово доводимо до кипіння. Варимо приблизно 7 хвилин — і готово.

У результаті маємо писанки — у кожного свої, унікальні.

Отак і підготувалися: паски вже є, писанки теж. Завтра їдемо до тещі — вона вже напекла м’яса до святкового столу. Сьогодні ще були в церкві біля плащаниці — майже всі великодні традиції дотримані.

Залишилося ще накопати хрону в дорогу, бо який же Великдень без нього? Паска, ковбаса, сир, масло — і обов’язково тертий хрін зверху. Така смакота, яку по-особливому цінуєш, бо смакуєш лише раз на рік 🙂