"My photo memories" contest ||| Конкурс "Мої фотоспогади" Маріупольська мирна весна

Всім привіт!

Вирішила, якщо встигну, взяти участь у конкурсі "Мої фотоспогади" від @yetaras.

Я народилася біля найзеленішого теплого Азовського моря. Тому, коли зайшла до галереї, насамперед у вічі кинулися саме ці фотографії. Як боляче згадуючи своє дитинство, юність і все інше життя біля моря, усвідомлювати, що таке ніколи не повторюється...

Усі мої дитячі фотографії згоріли під час війни, тож випадково залишилися ті, на яких я десь за рік-два до війни. Дивлюсь і згадую, як я в дитинстві бігала до моря з банкою за гуппиками, їх було багато в бакаях, які поряд із морем. Цих рибок я приносила додому і випускала у ванну, хоча тільки зараз розумію, що їм у ванні не було краще, ніж на волі... З друзями ми цілими днями купалися влітку, засмагали на піску на березі. Пірнала на водній станції з вежі. Влітку я була завжди засмагла - чорна смуглянка, як негриня)

Це я вже "бабуся", ніяк не звикну до цього статусу. Хоча в мене вже онукам-одному за двадцять, а інший - близько двадцяти, тому потрібно бути готовою стати прабабусею) Ці фотографії зроблені моєю подружкою, з якою я займалася скандинавською ходьбою. Вранці о 6 ранку влітку та о сьомій взимку ми зустрічалися біля палацу культури у парку біля мого будинку та крокували до моря. Там зустрічалися з командою, якою керував Сашко – полковник у відставці, він видавав усім палиці для ходьби, проводив з нами розминку і ми тупотіли на зелений острів. Чесно кажучи, з ціпками легко долати великі відстані. Крім того, це чудово для здоров'я! Поліпшується кровообіг, зміцнюються м'язи ніг, але основне - це настрій та незвичайний душевний підйом.

Це ми пересуваємося по узбережжю будь-якої пори року, у будь-яку погоду - і в дощ, і сніг.

Це те саме місце, де я постійно купалася з друзями з дитинства, ми його називали спочатку "Біля піонерського табору Орлянка", а вже пізніше це було місце біля "кафе Івушка")

Добре, що для історії збереглося фотографії доріжки, яку стелили на узбережжя перед самою війною, фото ялинок, які посадили по всьому березі ... Планувалося аквапарк і канатна дорога ... Щодня віщував свято - працювали будівельники і на вулицях міста, і на узвозі до узбережжя. Місто тоді оживало, набувало нових рис сучасного українського міста...

А скільки птахів було на березі та у воді! Це і чайки, і качки, і навіть чаплі.

Останнім часом займалися очищенням води, запроваджували нові технології на заводі "Азовсталь", до речі, його немає... Все зруйновано...

Ми на узбережжі фотографували весну, зустрічали перші бруньки, помічали, коли поверталися додому після прогулянки, як з'являлося клейкі листочки на чагарниках, висаджених на спуску до моря.

Не віриться, що я така щаслива... Це я обрала весняні фотографії...

А це мій проспект - навпроти мій будинок .... був колись ... зараз там пустир і трава в мій зріст ...

Ось трохи здійснила подорож у минуле, щоб підняти собі настрій, але по-моєму підняла тиск))

Тому буду завершувати спогади... Дякую всім, хто до мене заходить... Бережіть себе та один одного...

Хочу подякувати@yetaras за цей конкурс.

Ольга Зоря