You are viewing a single comment's thread from:
RE: Трохи думок про простір, побут та обережність
З будь-яким льодом жарті погані. У мене брата з друзями якось на льдині ледве не унесло в море (ми жили на Крайній півночі). Ото всі нам на вухах стояли, щоб їх виловити
Ого, яка у вас історія! Аж мороз по шкірі пройшов. Уявити страшно, що пережили всі в той момент. Добре, що все закінчилося щасливо.
Я пам'ятаю дитинство. Мабуть, за мною добре наглядали, бо батько в мене рибалка і часто ходив на зимову риболовлю. Пам'ятаю, як каталася у братових ковзанах — білих на той час не було, а коли в магазинах з'явилися, мені вже були не потрібні)). Ще пам'ятаю багато лунок на кризі товщиною до 15 см. А ще — великі ополонки для лову мотиля. У батька був великий сачок (навіть зараз десь лежить): залізний, з ручкою 2,5 метра. Він ним із дна піднімав мул, потім трішки промивав, а далі вдома перебирав мотиля. Як згадаю про ту бяку, тих червоних черв’ячків!)))
Треба пост написати про ці спогади))
0.00 SBD,
3.25 STEEM,
3.25 SP
Ну у мене було жорстке дитинство) з морозами -40, вітрами й тундрою прямо через дорогу від дому) Там дійсно було багато небезпек. Ми й печери копали в снігу, а вони могли обвалитися, та й просто в тундрі можна було улітити в якусь яму, яку не видно під снігом. Ну й море в зоні доступу. Звичайно нам забороняли, але хто ж слухав-то? 😂
Чекаємо на допис про рибалку) тим більш, що зараз, навіть якщо фоток нема, проілюструвати можна без пробле 😉 гарно вийде