Arbeit macht frei

Ну що ж, в мене вийшло — вийшло вийти з декретної "відпустки" і поступово почати адаптацію на робочому місці.

Перший робочий день був тиждень тому, 8 вересня.

Я збиралася виходити в 20-х числах, але 5 вересня я прокинулася зі стійким відчуттям, що треба виходити негайно: інтуїція. Я одразу написала своїй керівниці, і ось, here we are.

Не подумайте, що я мати-зозуля, і здала своє дитя в інтернат. Боже упаси. З 1 вересня до нас почала приходити няня, і ось до 5 вересня малюк вже проявив певне звикання до жінки. Тому я була певна, що все складається непогано. Крім няні, в нас тут гостює мій тато, і він також на підхваті, допомагає няні по повній програмі.

Тато скоро поїде, але невдовзі приїде моя мама, і теж допомагатиме. А поки її не буде, я візьму кілька днів роботи з дому.

Дуже сумую за моїм хлопчиком протягом дня, але це єдиний шлях, щоб і я була наповненою та щасливою, а не депресивним декретним гівном, і щоб гроші з'явилися на мої нагальні потреби (а я хочу прохи інвестувати щомісяця в крипту, у фондовий ринок). Крім того, мені треба утримувати батьків-пенсіонерів. Тому Arbeit macht frei :)

Дуже рада, що ГВ закінчилося в травні, і зараз я абсолютно не прив'язана до годування малюка. Та й він від мене явно добряче сепарувався — зараз найбільше любить дідуся, який грається з ним в найдуркуватіші ігри і показує кожну чудасію цього світу (то павучка, то жовтий листок, то кицьку, то пса, то вогники біля кафе).

Чи важко все поєднувати і все встигати? Та, бляха, звісно. Фізично так навіть важче. Але особисто мені зміна картинки допомагає краще почуватися морально. А фінансова незалежність взагалі робить мене всемогутньою. Тому ще раз дякую собі: спасибі, що зважилася на відносно швидкий вихід з декрету, виношу шану і подяку. ❤️