The Diary Game : 12.12.2024 : Все ще не оговталася
Не думала, що ситуація, описана в минулому пості, так сильно мене травмує. Я досі не можу оговтатися, хріново сплю, мене трусить від гніву, відчуття несправедливості, зрадженості, підлості. Тривожність зашкалює.
Хороше в цій ситуації лише те, що мені й кави не треба — я немов натягнута струна, весь час, постійно на сторожі, як ніби чекаю якогось наступного удару. Не знаю, як довго організм може бути в такій напрузі без неповоротних наслідків... Завтра буде 3 тижні, як стрес триває, і не можу сказати, що йде на спад.
Я записалася на кілька коуч-сесій з подругою дитинства, яка зараз розвивається в цій новій професії. Вже одна сесія була, наступна завтра. Я сподіваюся, вона допоможе мені справитися і не заробити якийсь інсульт.
Звільнятися поки немає підстав — керівниця і справді робить обіцяне. Скоро змінить мою посаду на іншу, після нового року робитиме подальші кроки (сподіваюся). Але це вже як напівміри — мою довіру розбито вщент, на друзки, її не склеїти знову. Об мою гідність витерли ноги, і її не відмити без довгого-предовгого замочування. Тому й написала: "поки нема підстав", але вони можуть виникнути дуже раптово. Все таки, я вже обізнана, що з людьми в компанії не надто рахуються, не сильно переймаються, аби зберегти їхнє психічне здоров’я.
Коли це все сталося, я була ще й в дуже вразливому фізичному стані, приймала медикаменти. І зараз цей стан також погіршився. Поки не знаю, як цьому зарадити, пустила все на самотік.
Можливо, моя реакція така сильна і глибока, бо наклалися всі наслідки війни, які я давила в собі (ну бо кому висказуватися? всі травмовані війною). І якщо від русні я точно знаю, чого чекати (смерті і розрухи), то від відносно близьких українських колег я прямо зовсім не очікувала атаки на мене як на особистість, спеціалістку, лідерку від природи, старанну працівницю. "І ти, Бруте?"
Як бачите, мене заклинило, і я не маю в голові нічого, окрім цього болю. І щоб згадати події за три тижні, треба напружитися і залізти в гугл фото. Інакше на думці лише той ганебний день, лише 22 листопада 2024 року.
До речі, майже щороку в листопаді в мене стається якась хуйня в житті. От самі посудіть.
В листопаді 2019 року в мене почалося кількатижневе головокружіння, МРТ показало кісту гайморової пазухи. Заодно і септопластику тоді зробила. Все це під час депресії середнього ступеня і неврозів.
В листопаді 2020 року в мене відмер правий яєчник, бо ніхто з лікарів не зумів діагностувати перекрут (в кінці жовтня). Крім того почалася ковід-паніка, а я отримала хибнопозитивний тест, тому мене не приймала на операцію жодна лікарня! Я жила тиждень з некрозом, і просто не знаю, як не здохла від сепсису.
В листопаді 2021 року вже толком не пам'ятаю, що було. Ремонт точно був, але я почала його не в депресії — саме тоді депресивний епізод вже минув. Здається нічого особливого, ну ок, іноді листопади бувають нормальні.
В листопаді 2022 року... Ну, війна. І в мене відпало моє перепалене волосся, на голові лишилося щось страшне. Плюс, тітка приїхала з Тернопільщини з онкологією. Я важко намучилася, організовуючи їй і її родині житло, їжу, плюс ходила з нею в Інститут раку кілька разів, і там стресувала. Ах, так, і то був період лютих блекаутів.
В листопаді 2023 року мені поставили діагноз "первинне безпліддя" після року спроб завагітніти. Шалене розчарування в усьому, знову випадки медичної халатності.
І от в листопаді 2024, тепер, ця хуйня.
Я ненавиджу місяць листопад, не-на-ви-джу. Нехай би він пішов нахуй з календаря.
Як добре, що вже грудень.
Можливо, тебе це прибило так надовго, бо ти опинилася в ролі Жертви, а ти ж по натурі Рятівниця.
Думаю, тобі найбільше зараз може допомогти зробити щось, що поверне тебе у свій природний архетип Рятівниці. Спробуй спочатку з мікродії (нагодувати бродячого кота, чи що), уже на цьому відчуєш чи приходить полегшення, чи моя теорія має основи.
А ходити по психологом і лініям підтримки це поганий вихід, бо так поступають жертви, це тільки утримуватиме тебе в архетипі жертви, і як наслідок тобі буде далі погано.
Виклав думки як можливу теорію. Якщо помилився, акцентую на тому, що написане написано як спроба підтримати тебе, а не як спроба образити. Сказати "Тримайся!" може будь-хто, я ж намагаюся підказати якийсь реально працюючий психологічний інструментарій.
Дякую, Богдане, мені цінно читати конструктив. Бо "тримайся" і справді мало допомагає.
Мабуть, я не хочу бути прям рятівницею-рятівницею, але роль мені принаймні знайома, так (піду зараз вечерею пригощати друга, який живе на кредитні кошти, це ж рахується?)))
А жертвою довго бути не планую, тому лише коучинг, поки без психотерапії:)
Сьогодні мені значно легше, ніж було вчора. Значить, завтра буде ще краще.
Бажаю тобі цікавих можливостей від Всесвіту!
Так, Юліє, нагодувати друга у скруті ще й як рахується (бо нещасна людина це все ж таки значно вагоміше за нещасного кота... Тільки йому про це не кажи =). Ти сама собі потім поставиш "залік", і неважливо, знає про це ще хтось чи ні, зате станеш значно веселіша, а заодно і той друг також. Мене аж тепло посміхнуло, що ти так релевантно сприйняла мій меседж, без спотворення в передачі інформації, і я радий, що тобі сьогодні вже краще.
Ти права, Юль. Довіра одноразова річ... Співчуваю тобі...
Не вішай носа та тримай хвіст пістолетом! Сподіваюсь твоє керівництво все ж реабілітується перед тобою!
Посилаю тобі часточку свого похуїзму 🙌🙃 він дуже допомагає справлятися з труднощами ;)
Посилку з похуїзмом отримала, дякую, Андрію)))
Безпечних вихідних!
😀😀😀👍
Дякую, Юль! Це навзаєм! ;)
Сумний допис
Та вже веселіше) виписати біль завше помічна практика
Нажаль, на роботі таке трапляється. Люди дуже різні і чекати можна чого завгодно. Головне в цій ситуації – зберегти здоровʼя. Жодна колега не заслуговує, щоб на неї витрачати свої нерви. Розумію, що це легше сказати, ніж зробити, але треба дивитись на ситуацію трохи відсторонено, бо, по-перше, так ніяких нервів не вистачить, а, по-друге, сильно включаючись в ситуацію можна багато чого не побачити. Юль, тримайтеся! Ви чудова, талановита, гарна жінка! Із задоволенням спостерігаю за Вашою активністю також на ФБ і пишаюся, що хоч і заочно, але знайома з Вами.
Олю, дякую Вам. І відчуваю це навзаєм — неймовірно рада знати Вас, і сподіваюся, що колись побачимось🌞
Листопад точно приносить тобі неприємності :(((
Співчуваю, хоч змінюй континент в цей час:(
Тримайся. Ти сильна жінка і не особо й вибір є, треба триматися та вилізти з цього стану…!!!
Дякую, Нат. На інший континент стрьомно, бо як болячка нападе, а в мене нема страховки?)))
Якось сумно від допису стало. Згадала коли також схожа була ситуація с подругою. Але згодом я навчилась с пофігізмом ставитися до таких людей
@olesia @darina14 я то шлю, просто людина хотіла за мій рахунок покращити і свою посаду, і фінансову винагороду. А моє становище при цьому б полетіло з грохотом вниз. Тому послати все не варіант. Треба відвоювати своє: свій кар'єрний ріст, своє підвищення зарплатні. Так просто здобуте за 8,5 років життя я не хочу дарувати якійсь мандавошці.
Тоді забити на емоційний стан і близько до сердця не приймати те що вона там пиздякає своїм ротом. Ідти до кінця відвоевувати свое. Вибачаюсь за матюки. Можливо це жорстко вчиняти але з людиною треба поступати так як вона тіею монетою
Зрозуміло. Відвойовуй, звісно я б також робила б
По хуй. Шли всіх на хуй і за хуй. Бережи свою психіку.
Це я зараз така. Кому щось не подобається я не тримаю. Якось проще відноситься почала
Життя поганому не навчить)
Співчуваю. Я читав попередній пост, не зовсім зрозумів, що сталося, а явно якесь лайно. Так, як сказав, сам того не хотячи, Форест Ґамп, лайно трапляється. І хотів би написати, що все буде добре, мене в свій час підбадьорювали цими словами, в які я не вірив, бо врешті-решт погане станеться і тоді зрозуміло, що "добре" то не на завжди, але й погане також. Тут вже процитую царя Соломона: "Все минає. І це мине". Бажаю, що це лайно швидше минуло.
Дякую, Тарасе. Все неодмінно буде краще. Просто не одразу:)
Так, звісно буде 😊
Upvoted! Thank you for supporting witness @jswit.
I infuse all of creation with love. Enjoy your day!