You are viewing a single comment's thread from:
RE: Легенда та історія міста Харків про Андрія Квітку.
То не зауваження, просто помітила - написала, в цьому нічого страшного немає, можна було б і промовчати, але текст написаний гарно, як готова стаття, і подумалось мені, що Вам захочеться виправити повтор, щоб ідеально було.
бо не розуміла глибини білю, який він писав.
Досі памʼятаю :
А сестри! сестри! Горе вам, Мої голубки молодії, Для кого в світі живете? Ви в наймах виросли чужії, У наймах коси побіліють,. У наймах, сестри, й умрете!
Таке не хочеться сприймати, все ж хочеться щоб було щось добре. Щоб дарувало надію, а як подумаєш, що майже вся історія України - жахливі часи, то й надія на світле майбутнє гасне.
Виправила допис. Дякую за підказку))
А мені зі шкільного врізалося в пам'ять вірш іншого письменника, треба глянути хто. Бо вірш в голові є, а прізвище забула)) Вчили напам'ять.
Та вже тоді багато шила для себе та м'яку іграшку теж..
Рученьки терпнуть, злипаються віченьки.
Боже, чи довго тягти?
З раннього ранку до пізньої ніченьки
Голкою денно верти.
Кров висисає оте остогиджене,
Прокляте нишком шиття,
Що паненя вередливе, зманіжене,
Вишвирне геть на сміття.
Де воно знатиме, що то за доленька —
Відшук черствого шматка,
Як за роботою вільна неволенька
Груди ураз дотика.
Та я ж дитина ще! То нащо мені таке напам'ять давати? От дали тАк, що назавжди пам'ятаю. Брррр....
Не дарма запамʼятався саме цей вірш)
Памятаю його. Подивилася автора. Павло Грабовський.
А от автора не памʼятала такого.
о, точно, Грабовський. А стиль схож на Шевченко..