Виправила допис. Дякую за підказку))
А мені зі шкільного врізалося в пам'ять вірш іншого письменника, треба глянути хто. Бо вірш в голові є, а прізвище забула)) Вчили напам'ять.
Та вже тоді багато шила для себе та м'яку іграшку теж..

Рученьки терпнуть, злипаються віченьки.
Боже, чи довго тягти?
З раннього ранку до пізньої ніченьки
Голкою денно верти.

Кров висисає оте остогиджене,
Прокляте нишком шиття,
Що паненя вередливе, зманіжене,
Вишвирне геть на сміття.

Де воно знатиме, що то за доленька —
Відшук черствого шматка,
Як за роботою вільна неволенька
Груди ураз дотика.

Та я ж дитина ще! То нащо мені таке напам'ять давати? От дали тАк, що назавжди пам'ятаю. Брррр....