Again & Again: Герой нашого часу
Конкурс від @sergeyk як раз для мене, дуже до душі.
Далеко не усі улюблені твори є вдома, щоб зробити фото обкладинки, бо дещо з улюбленого я читав з бібліотеки, а потім просто "перечитував" (переслуховував) у форматі аудиокниг.
Та дещо з найулюбленішого все ж таки вдома є.
Коли я читаю "Щоденник Печоріна", у мене таке враження, що це писав я. Просто в минулому житті.
Поезія Лєрмонтова років з 14 також моя улюблена (до речі, він не росіянин, а шотландець!).
Якось єдина і неповторна Анастасія-ака-Ліндсей назвала мене "печоріним". Я трохи випав в осадок, бо ніколи до того не розповідав їй (та й нікому) про мою любов до творів Лєрмонтова. З тієї миті я зрозумів, наскільки насправді розумна і прониклива ця бейба (коли тільки психи не затьмарюють їй розум).
"Герой нашого часу" я перечитував багато разів десь до моїх років 23-х, тоді це дійсно було Again & Again. Потім настав момент, коли твір варто було "відпустити" (але не розлюбити).
Те, як Лєрмонтов написав свою повість – це для мене щось типу "поезії в прозі", тобто все ще поезія, просто написана прозою.
Ai по моєму запиту створив "музу серед книжок". Хммм, а якщо хтось запитає, по чому можна зрозуміти, що це муза?..Відповім так: "Якщо вона вас надихає – значить, МУЗА! :-D
(стопи трохи припухли від лабутенів зі "шпилькою" 12 см, та то не смертельно):
Отже, якщо ви досі не читали повість "Герой нашого часу" – однозначно, раджу наверстати. Ви отримаєте задоволення від ходу думки автора, й від того, як тонко і дотепно він передає різні психологічні моменти. Мені, власне (наперекір моїй звичці зазвичай "підвести якусь платформу" і надати читачеві наостанок певні резюмовані висновки, цього разу майже нема що сказати. Тому що я просто завжди читав "у задоволення", впізнавав себе, десь поринав у сюжет, а десь мене охоплював смуток...
Сподіваюся, на момент 2024 року я дійсно сильно змінився, і тепер я багато в чому зовсім інша людина.
✍ Богдан Карасьов, 8 вересня 2ᛟ24 р.
P.s. Запрошення
Не можна просто так узяти і не запросити @diodao ! Але ж стоп...це саме Діва Дао мене і запросила на конкурс, тому я тепер ну прямо не знаю, як бути.
Запрошую прийняти участь і розповісти про одну з ваших улюблених книжок:
Умови конкурсу: CONTEST #11// AGAIN♻️AGAIN / 📚A book that I will reread and reread.📚
сфотографувати будь яку книгу можна було, а шукати саме ту.. не було необхідності
це навіть прописано в умовах - "необов'язково ту про яку пишуть,"
Не читала Лермонтова, тому не можу оцінити твою схожість з героєм його повісті.
Дякую за те, що згадав мене в дописі 👍🏻
Міні-ребус: 1 чи 2 рази?
Два. 😂
Ахах, то "нівсчьот" :-D
Але ж сам лоханувся, треба було запитати 1 чи 3?
Та проїхали на цей раз, бо збоку це виглядатиме напевне дуже дивно)
0.00 SBD,
0.03 STEEM,
0.03 SP,
0.00 TRX
Російську літературу взагалі варто відпустити, бо саме через неї окупанти насаджують свої наративи в голову українців. Стільки української літератури не прочитаної, особисто мені шкода, що я так мало її читав, коли мав більше часу на читання. А зараз ще й це перечитувати, коли ворог суне і першим ділом що він робить, коли окуповує наші села та міста - нищить українську літературу, культуру та історію, наче її і не існувало, а ми досі не можемо перестати захоплюватися імперською величчю, імперською "культурою", яка складається із привласненого культурного надбання поневолених народів!
Ви все правильно кажете стосовно російської літератури. Та ви хоч читали мій пост, чи тільки заголовок? Я там написав, що останній раз читав цю книгу роки в 23 (тобто років 17-18 тому). Решти улюблених книжок, які у мене були "Again & Again" в юності, у мене просто немає зараз вдома. Надто поспішав і неуважно прочитав умови, подумав треба сфоткати саме ту книгу, про яку розповідатимеш. А зараз мене взагалі не дуже цікавить художня література, я читаю переважно якісь теоретичні статті, які дають сгущені ідеї, і мінімум "води".
Не знаю, хто ці гіпотетичні "ми" та точно не я.
Ну ок, саме цей момент я чомусь пропустив, що ви перечитували до 23 років. Просто, на мою думку, нелогічно писати про книгу в конкурсі "знову і знову", яку ви перечитували двадцять років тому, а перечитуєте досі. Тому за цей момент я перепрошую. Але ж ви все одно радите її прочитати...
Я, до речі, колись дуже любив "Майстра і Маргариту" Булгакова, але коли прочитав інші твори, в яких він постав яскравим імперцем (він до речі за походженням українець, але що з того), в яких зневажливо висловлюється в про Україну, і про першу війну за незалежність початку 20 століття, то перестав його рекомендувати.
The Hero of our time is a novel by Mikhail larmontov. A Russian novel that my father bought long time ago and if I can still remember well, that novel was about a worst of human nature young army officer who believe in nothing but exemption from punishing men and women.
He toys with the love of women and risks he's life and cause destruction among women who care for him.
This is a lovely books good luck on the contest dear.