Шкільний похід до лісу

Привіт, друзі! За браком часу мені не вдається регулярно писати дописи, тому сьогодні я хочу розповісти про подію, яка трапилася ще у четвер. Цей день для Даринки був особливим, бо в її школі відбувався черговий цікавий захід. Цього разу школа у повному складі, окрім наймолодших класів, йшла у похід до лісу.

З самого ранку діти зібралися на подвір’ї своєї школи. Сонечко лоскотало їх своїми промінчиками. День було обрано дуже вдало, бо це був останній теплий день перед похолоданням і погода була просто казковою.

Попереду дітей чекала доволі далека дорога. Їм потрібно було пройти близько 5 км пішки в одну сторону, що є значною відстанню для дітей 4-го класу. Я трохи хвилювалася як одягнути дитину, бо осіннє тепло оманливе і якщо б здійнявся вітер, а Даринка би зняла куртку, її легко могло б продути.

Через деякий час діти вишикувалися парами і рушили колоною в дорогу. Попереду йшли прапороносці, які несли прапори. В колоні були діти, вчителі, технічні працівники, медсестри і навіть директор.

Дорога зайняла багато часу - 1 годину і 20 хвилин. Це тому, що шлях пролягав не лише асфальтним покриттям. Добру частину дороги діти йшли Домбровським кар’єром, де вже багато років не ведеться видобуток, а сам кар’єр став чудовим рекреаційним об’єктом.

Діти втомилися, тому після привалу всі посідали відпочити і написати батькам повідомлення, що з ними все гаразд.

А далі було багато ігор і розваг. Дітям було дуже весело і цікаво. Обід варився у величезному казані, настільки великому, що стало всій школі. У такому ж казані варився чай для всіх охочих. Обід у таких похідних умовах теж був для дітей неабиякою цікавинкою.

Потім діти почали робити різні поробки з підручних матеріалів. А після поробок клас Даринки з власної ініціативи взявся будувати лісову хатинку. Це було весело і завдяки спільним зусиллям в них вийшло ось таке:

Загалом діти були в лісі доволі довго - не менше 4 годин. Наприкінці, перед виходом, вони зробили ще одну фотографію і вирушили у зворотну дорогу.

Я не хотіла щоб Даринка йшла ще 5 км пішки, тому під’їхала автомобілем і чекала її на півдорозі, неподалік від спуску з Домбровського кар’єру. Як я і боялася, здійнявся сильний вітер, але дитина одягнула куртку, чим захистила себе.

Я зустріла втомлену, але дуже щасливу Даринку. Похід у ліс був цікавою пригодою, яка подарувала незабутні враження та спогади дітям. 😀