Тиждень стартує з прогулянки після роботи

Тиждень починається з десятигодинного робочого дня. У цей день за традицією я проходжу "Крим, Рим і мідні труби". Але так склалося, що наша нова секретарка працює все ще "не у фокусі". Дні минулого тижня були дуже важкі, і коли я попросив трохи збавити темп і "притримати коней", вона знову перестаралася, тільки в іншому напрямку. Та так, що я сьогодні закінчив роботу на цілих три години раніше, але оскільки начальство працює в мою ж зміну, втекти не так уже й просто.

Минулого тижня у мене був пацієнт, який зараз перебуває під домашнім арештом. Його відпустили з'їздити в нашу клініку, і через дуже щільний графік я не встиг прийняти його вчасно. Тож у нього, можливо, були невеликі проблеми, хоча ми йому виписали довідку, о котрій годині він закінчив візит, і я сподіваюся, у нього все гаразд. Так, я не писав про це минулого тижня. Пару слів розповім про цей випадок. Я багато разів приймав ув'язнених із тюрем, їх привозили до нас з конвоєм. Ну, якось я ніколи не вів із ними розмови на сторонні теми, а тільки по своїй роботі. Тим більше питання типу "чому ти там опинився" взагалі недоречні. Цей мій клієнт, який опинився під домашнім арештом, давно зі мною знайомий, і він дуже позитивно до мене ставиться, ніби у нас хороші стосунки. Він араб, живе десь у якомусь селі. Але це не важливо. І якось чи то на фоні втоми, чи то я в той момент затупив, і чомусь я його прямо в лоб запитав: "А що сталося?". Як я помітив, його зовсім не збентежило моє питання. Каже: "Та я так, просто посварився з ШАБАК". ШАБАК - це загальна служба безпеки Ізраїлю, основний орган контррозвідки і внутрішньої безпеки. Насправді це офігеть як серйозно. Ну, мабуть, там у них у мусульманському поселенні був якийсь конфлікт із цими службами, і все так закінчилося.

Але повернемося до сьогоднішнього дня. Деякий час у мене виходило зображати робочий процес, але за півтори години до закінчення зміни я все-таки не витримав і просто попрощався з усіма та пішов додому.

У зв'язку з тим, що останніми тижнями ми з дружиною мало куди вибираємося "провітрювати" мозок, я заїхав дорогою додому в одне місце, яке розташоване недалеко від моєї роботи.

Це яр, який є ніби невеликим природним парком (там просто три стежки посеред дикої природи), і контролюється він муніципалітетом Хайфи. Якось давно я вже писав про прогулянку в цьому місці, і тоді на мене ледь не напав дикий кабан. Сьогодні мені цього бракувало – побути трохи на самоті, побродити безлюдними місцями, у тиші серед природи.

Природа у нас поступово перестає тішити око, бо трава вже жовтіє. Усе навколо впадає в якийсь анабіоз перед літом, ну а влітку вже й не погуляєш нормально, бо спекотно. Зовсім у глушину я не заглиблювався, щоб уникнути неприємних моментів із дикими тваринами. На жаль, у мене такий досвід уже є. Побродив, поки мені не стало жарко, бо сонце вже припікає зовсім по-літньому. І поступово повернувся назад до парковки на вулиці, де я залишив машину. Блукаючи безлюдними стежками, я двічі зустрів місцевих жителів, які просто гуляли зі своїми собаками, ну і, мабуть, теж отримували якесь задоволення від цієї тиші, яка дивним чином існує в центрі шумного міста.

Після прогулянки я більше ніде не затримувався і поїхав додому, бо всьому є межа.

Якщо нічого не зміниться, то завтра я теж маю закінчити роботу на годину раніше. Сподіваюся, секретарці не влетить від мого начальника за заохочення моєї розхлябаної натури.

Дякую за увагу! Усім гарного тижня!

_{Posted using SteemX}