Мене теж завжди бентежать написи на обілісках "На довгу і вічну пам'ять". Та чи вічно пам'ятають люди своїх близьких? Саме дальше то батьки. До бабусів-дідусів вже не ходять майже, а особливо якщо не поряд з батьками поховані. Ох як мені близька ця тема, якось треба допис зробити...
Живуть як Івани кревності не знаючі...
Роки зо два тому ми вирішили вже не прибирати могилу у мого прадіда. Далеко їздити, тай нам уже важкувато. Він похований ще на початку 50 років минулого сторіччя, задовго до мого народження. То ж я була згодна з дітьми, що нехай вже пам'ять про нього залишається в нашіх серцях і на старих фотографіях.
а ми з чоловіком кожен рік їздимо в Закарпаття на цвинтар поприбирати могили. Та кожна родина вирішеє сама, звичайно.
До речі, цвинтар там зветься - тиметУ (йдемо на тиметУ). Знали? тепер знаєте)))
Дякую. Тепер знаю ☺️
Багато людей перестали їздити на цвинтарі, особливо на ті, що східніше, ближче до лз. І я взагалі їх не засуджую, бо життя живих ( вибачте за тавтологію) важливіше.
100%!!!