You are viewing a single comment's thread from:
RE: Спокійний день з дрібними справами
Треба буде попросити її якось надиктувати цю фразу емоційно і з виразом. Хоча голос мого начальника підійшов би краще.
Допис визвав в мене кілька емоцій одразу - спочатку сміх від росповіді про ранок:-)
Потім дивування птахом- ніколи не знала про таких. Якщо ці майни такі хижацькі, нащо їх завозили? Ох, уж ці люди...
А потім навіть я ледь не прослізилась з приводу халви з України. Нещодавно я сестрі теж відіслала посилку і чула її сльози з того приводу. Хоча українських продуктів стає все більш і більш за кордонами. Це гарно!
Спочатку все писалося виключно в позитивному контексті. Коли я закінчив про пташок, мені не вистачало буквально зовсім трохи, щоб перейти рубіж трьохсот слів, і я поставив цей процес на паузу, поки не трапилася відповідна подія, про яку можна було б ще написати.
До речі, щодо птахів, вони не хижі, а вони просто нахабні і трохи агресивні. А чому їх завозили навіть не знаю, різні любителі-збоченці є (були).
Насправді у нас дуже багато українських товарів, і ми купуємо виключно українські товари, окрім тих, з яких уже не можна обрати, тобто беремо товари місцевого виробництва або імпортовані з будь-якої країни, окрім росії та білорусі. Але в цьому випадку саме халва стала тригером для сентиментального моменту, тому що в дитинстві моїй дружині батько приносив багато халви з фабрики в Запоріжжі, і тут раптом нахлинуло. Насправді таких моментів буває багато, тому що тягне на Батьківщину, тягне в рідні місця. Як би десь не було зручніше жити, все-таки хочеться свого чогось рідного. Ваша сестра не дасть мені збрехати.
моя сестра не дасть збрахати, це точно. та і кожний, хто зараз не вдома. Мої діти, наприклад. Вони всі шукають українські продукти, щоб купити та і все інше, щоб хоч якось, хоч словом торкнутись рідного.
Та так і є