Плани на дачу та коти-жартівники.
Сьогодні такий день, що навіть не знаю, про що писати. Бувають моменти, коли ідей нуль, а в голові тільки тихе бажання просто посидіти в спокої. Мабуть, даються взнаки і переведення часу, і ці нескінченні тривоги, які витягують усі сили.
Весь день пройшов у звичних клопотах: кухня, уроки з малим, домашні справи. Наче нічого особливого, але до вечора відчуваєш таку втому, що навіть коти здаються занадто активними зі своїми іграми. )) Зранку ці хвостаті розбудили всіх. Краще б вони завтра мене так само підняли раніше.
Я завтра хочу поїхати на дачу раніше, щоб малий встиг і нагулятися, і уроки поробити після дачі. Зараз просто п'ю чай. Дивлюся на свої вазони і думаю, як мені ще завтра пересадити пару штук. Це, мабуть, зараз мій єдиний спосіб відключитися від усього — просто займатися квітами. Життя триває попри все.
А ще згадала, що спекла бісквіт — на кухні тепер стоїть такий приємний аромат, що навіть трохи легше на душі. На обід тушкувала картоплю з м’ясом та нагетси.
Хотіла розібрати фотографії та подумала, що завтра будуть нові, тому треба все ж таки знайти час і вам їх показати.
Сьогодні без довгих історій. Просто хочеться побажати всім нам тихої ночі. Нехай небо буде чистим, а сон — міцним. Бережіть себе!
P.S. Тільки ввечері згадала, що сьогодні 1 квітня — День дурня. У нас у хаті головні жартівники — це коти. Зранку всіх розіграли своїм раннім підйомом, а зараз сплять, як ні в чому не бувало. Отаке воно, свято! ))😁
===========================
Ютуб канал мого сина.
Квіти такі неймовірні весняни. Я сьогодні ходила за водою та тільки один побачила в когось під вікнами. Можливо там сонечко гарніше гріє, ніж у мене на клумбі.
Твої похвастушки бісквітом, це завжди як спокуса - уявляється і запах, і смак. А для мене пекти бісквіт це завжди страх, що він опаде. Тому і не печу. А може рецепт у мене поганий. хз)
Дякую! Весна справді потроху прокидається. Сьогодні так на очах розквітали квіти.
А щодо бісквіта — не бійся! Головне — добре збити яйця, а точніше, біля 10 хвилин міксером до стійкої піни. І не заглядати до нього у духовку до останнього, бо він протягу боїться найбільше.
ааа, то в мене й не вийде тоді, бо конвектор в ній не вимикається. Ну і ладно тоді, млинцями обійдемось як завжди)) Чоловік от знов замовив, то завтра буду їх стряпати.
конвектор у духовці? шкода... хоча я бачила як біствіти печуть зверху на газовій плитці)) Але це треба почитати та зробити, як радять.
В мене останні дні всі такі, геть не знаю про що писати. Ну, тобто про одне й те саме вже набридло, хоча це важлива частина життя, і хотілося б це запам'ятати... але писати чогось про це не хочеться. Така от дилема
Сто відсотків! Іноді здається, що бігаєш по колу і писати просто нема про що. Але навіть у таких одноманітних днях є щось важливе, що хочеться зберегти.
Дуже влучно підмічено! Іноді це щось можна написати однією фразою, то ж саме ця фраза має потрапити до щоденникового допису. А все решта - то вже фрірайт, як колись казав @cranium. 😄
100 % писати можна про що завгодно. Взяти будь-яке фото і про нього можна сміливо з кілька сотен слів описати.
Було б бажання. А коли немає часу та сил після важкого робочого дня, то справді хочеться залишити якусь одну коротку думку (якщо те що відбулося, можна так описати). Але треба трішки ще попрацювати руцями (ну чи голосовими зв'язками), щоб добити ліміт у визначену кількість слів. Це теж, якщо розібратися, своєрідний мотиватор, як і змагання найактивніших учасників спільноти, яке мотивує відповідальних людей до підтримки життєдіяльності платформи, не зважаючи на зовсім тухлі виплати.
0.00 SBD,
3.86 STEEM,
3.86 SP
вау, скільки коментарів під постом))
Виявляється, ми всі зараз в одному човні з цим відчуттям "бігу по колу".
То й точно що іноді навіть одна фраза чи одне вчорашнє фото — це вже історія, яку варто зберегти. Про ліміт слів і мотивацію теж згодна — іноді саме це змушує зібратися з думками, коли сил нуль.