The journey that the war sent us on... Singing mosque among the mountains

Мої діти кажуть, що мабуть в минулому житті я була східною жінкою. Мене завжди цікавила культура сходу. Колись я займалась східними танцями. Завжди з трепетом в душі слухаю турецьку музику, наприклад в серіалі про Роксолану, знаменита музика Ібрагіма. В нас у Львові є жарт: 300 років татаро - монгольського іга було? Значить ми всі татари ))) Кажуть - в кожному жарті є доля правди. Хто знає - можливо дійсно в моїх жилах є турецька кров, адже скільки наших українських жінок були в полоні у Туреччині...
Спів мечеті зустрів нас на головній площі Кемера і супроводжує нас всі дні нашого перебування тут, нагадуючи нам про те що ми в іншій країні, яка має іншу культуру, іншу релігію, інші традиції...

В перший день, зійшовши з автобуса, ми опинились серед гір які оточують Кемер, і зробивши мої перші фото цієї красоти, ми відправились на пошуки своєї квартири, яку ми забронювали ще перебуваючи в Будапешті.
По дорозі ми навіть зустріли металеву статую лева і це нагадало Львів!

Ці апартаменти були в самому центрі Кемеру. Вартість за добу становила 45 $. Після Будапешту, де одна маленька кімната в готелі коштувала 90 євро, це було дешево. Але в Кемері це вважається дорого. В любому випадку, ми винайняли це житло на кілька днів, щоб відпочити і зорієнтуватися.

Вигляд з нашого вікна на площу, де є мечеть. Я почула знову спів, який звучить таємничо та велично! Думаю, Аллаху подобається!
Я була а захопленні від того, що нарешті я тут, серед нової для мене турецької культури і зняла відео, насолоджуйся зі мною!

А ось вигляд з кухні на головну торгову вулицю Кемера. Влітку тут працюють фонтани, і мабуть дуже гарно, але в березні туристичний сезон ще не розпочався і вони не були наповнені водою. Ці види пальм на тлі гір є прекрасні.

Апартаменти справді були бездоганні, за винятком співу мечеті, який будив мене щоранку о 5:30 )))
Все було виконано в дуже оригінальному стилі "сафарі". Мені це житло нагадало мій власний котедж своїми чорно - білими елементами дизайну.

Там був надпис на стіні: only good vibes! (тільки хороші вайби )
Ліжко широке двохспальне, головне що тверді ортопедичні матраци. Ми завжди спимо втрьох, і мала Дарина посередині щоб не впала на підлогу!
Моя Вікторія відразу зайняла місце на дивані під ковдрою :)

Але я не дозволяю їй спати вдень, тому що вона потім не хоче спати вночі )) Тому ми поклали речі і пішли шукати їжу. Мій друг Саша показав нам недалеко від нашого дому кафе "Pasa kebap" і порекомендував з'їсти там чечевичний суп чорба. Цей заклад харчування здивував нас своєю гостинністю і приємними подарунками. Але він теж заслуговує на те, щоб написати про нього окремий пост. Тому що ми стали його постійними відвідувачами. Суп справді дуже смачний, коштує 25 лір ( на наші гроші 50 грн або 1,7 $ )

Пізніше ми зайшли в супермаркет і купили там деякі продукти. Якийсь турецький трав'яний чай, який виглядає дуже гарно, але зовсім не сподобався Вікторії. Ми з Дариною іноді п'ємо його. Він має листочки, схожі на брусницю і кисло гіркуватий смак.

Турецьке масло дуже жирне, ми їли його цілий тиждень. Дуже дешеві і круті листки зеленого салату, помідори, сир та апельсини.
В цілому продукти є по цінах наближені до України, а дещо є дешевше. Наприклад, це звичайно апельсини: коштують 9 лір (або 18 грн )

Ну і на завершення нашої прогулянки ми пішли привітатись з морем. Коли я планувала їхати в Туреччину, я подивилась, яка там погода. Мої друзі сказали, що на початку березня там було + 17. А також я прочитала в гуглі, що температура води близько 17 градусів тепла теж. Я говорила, що буду купатись обов'язково )))

Але потім прийшло похолодання і ти можеш бачити, як я одягнута і мені зовсім не жарко! Отож привіт північно - льодовитий океан ) Таким холодним я ще не бачила середземне море!

Все ж я отримала задоволення від цієї прогулянки! Запах моря, енергія шторму, а головне мирне небо над головою моїх дітей!

Продовжую вірити що останньою країною в цій моїй подорожі, яку я називаю "невідомо куди дальше і наскільки..." буде моя мирна Україна!